Володимир Антонович як «навчитель ... в житті та керівник поколіннів» у життєсвіті Сергія Єфремова

Abstract

У статті на підставі методологічного інструментарію соціального конструктивізму, поколіннєвої історії та колективної пам’яті представлено аналіз публіцистичних і мемуарних матеріалів, що належать видатному літературному критику, літературознавцю й публіцисту Сергію Єфремову (1876–1939). У фокусі його уваги довгий час перебувала постать визначного історика, археолога, громадсько-політичного діяча Володимира Антоновича (1834–1908). Доведено, що образ В. Антоновича у категоріях «соціології знання» може бути визначений як «узагальнений Інший» в індивідуальному життєсвіті С. Єфремова.

The article analyzes journalistic and memoir materials belonging to the outstanding literary critic, literary critic and publicist Sergei Yefremov (1876-1939) on the basis of methodological tools of social constructivism, generational history and collective memory. The figure of a prominent historian, archaeologist and political activist Volodymyr Antonovich (1834-1908) was in the focus of his attention for a long time. It is proved that the image of V. Antonovich in the categories of «sociology of knowledge» can be defined as «generalized Other» in the individual lifeworld of S. Yefremov. The urgency of the topic under consideration follows from the need for the integration of historiographical interpretations, source material and methodological developments in the field of sociology, psychology, history of mentality. The author of the article tries to draw the reader’s attention to such a valuable source as personalized journalism S. Yefremov, and seeks to answer the question of how the figures of the cultural (organizational) and political stages of the Ukrainian movement of V. Antonovich constructed his jubilee image, as the commemorative canon was formed, finally, which transformations of the image occurred in the 1920s. It is concluded that in the analyzed texts of S. Yefremov the following qualities of V. Antonovich as «teacher of generations» were fixed, such as fidelity to the ideals of youth, life democracy, nobility, purposefulness, work ability, modesty, Ukrainiancenteredness, stability of spirit, ability to organically combine «science» and «politics» in their lives, the ability preach by their own example and to encourage young people to work in the nation. The evolution of S. Yefremov’s views from the 1900s of journalistic writings to the academic studies of the 1920s was traced.