Вкладники монастирів Гетьманщини: соціальний портрет

Abstract

Метою статті є відтворення соціального складу/соціального портрету вкладників монастирів Гетьманщини, задля виявлення інтересів різних соціальних станів до тієї чи іншої обителі; визначення ареалу поширення впливу конкретного монастиря, а отже окреслення соціальних, географічних та просторових «вимірів» віри. Методологія дослідження базується на тотальному аналізі даних про вкладників, уміщених у ризничних описах монастирських храмів, застосуванні кількісно-статистичних та просопографічних методів. Наукова новизна полягає у вивченні ризничних описів як цілісного комплексу унікальних джерел, що дозволяють відтворити статистичну картину соціального складу вкладників монастирів Гетьманщини, створюють підґрунтя для подальших інтерпретацій. Висновки. Соціальний портрет вкладників монастирів Гетьманщини насамперед залежав від статусу, місцезнаходження обителі, наявності шанованих святинь, урешті від активності, яку проявляв сам монастир у комунікації з потенційними вкладниками. Кожна обитель вирізнялася особливим, характерним лише для неї соціальним складом вкладників, хоча окремі дарителі могли жертвувати до кількох монастирів. Для всіх обителей спостерігається домінування серед вкладників чорного духівництва. «Елітними» за соціальним складом жертводавців виглядають насамперед Києво-Печерська лавра та Свято-Софійський кафедральний монастир. Безумовно, Київ з його монастирями мав статус сакральної столиці Гетьманщини; у XVIII ст. став важливим сакральним центром і для російського соціуму. Монастирі поза межами Києва за соціальним складом вкладників справляють враження локальних сакральних центрів, а їх можливе вивершення мало ситуативний і тимчасовий характер.

The purpose of the article is to reproduce the social composition / social portrait of the Hetmanshchyna monasteries donators in order to identify the interests of social groups in a particular monastery; determining the area of distribution of a particular monastery’s influence, and thus outlining the social, geographical and dimensional “extent” of faith. The research methodology is based on a total analysis of data on donators included in the sacristy descriptions of monastic temples; application of quantitative-statistical and prosopographic methods. The scientific novelty of the research is to study the sacristy descriptions as a holistic complex of unique sources that allow reproducing the statistical picture of the social composition of the Hetmanshchyna monasteries donators, creating a basis for further interpretations. Conclusions. The social portrait of the Hetmanshchyna monasteries donators, first of all depended on the status, location of the monastery, the presence of revered shrines, and finally on the activity shown by the monastery itself in communication with potential donators. Each monastery had a special, unique social composition of donators, although individual donators could donate to several monasteries. For all monasteries there is dominance among the donators of the black clergy. First of all the Kyiv- Pechersk Lavra and the St. Sophia Cathedral look “elite” in terms of social composition of donators. Undoubtedly, Kyiv, with its monasteries, had the status of the sacred capital of the Hetmanshchyna; in the 18th century it became an important sacred center for Russian society. The monasteries of the Hetmanshchyna, outside Kyiv, according to the social composition of the donators give the impression of local sacred centers, and their possible strengthening is situational and temporary.