Організаційно-правові основи переселення жителів Чернігівської й Полтавської губерній на землі Чорноморського війська у 1820–1825 рр.

Abstract

Міграційні процеси є важливими чинниками, які впливають не лише на демографічні параметри населення, а й на життєдіяльність країни в цілому. Дослідницька робота в цьому напрямку стає цінним надбанням для більш поглибленого вивчення історії нашої країни. Метою статті є дослідження процесу формування організаційно-правових основ переселення жителів Чернігівської й Полтавської губерній на землі Чорноморського війська у 1820–1825 рр. Методологічною основою дослідження є принципи історизму, науковості та обʼєктивності, що сприяло досягненню неупередженості та достовірності під час зʼясування конкретних фактів та показу логіки розвитку змін в історичному процесі. Методи дослідження ґрунтуються на принципах історизму та обʼєктивності; вони представлені загальнонауковими методами аналізу, синтезу та спеціально-історичними методами – історико-порівняльними й історико-генетичними. Наукова новизна. Вперше на основі архівних матеріалів розглянуто етапи формування правових підстав для міграцій населення Північного Лівобережжя України на Кубань у 1820–1825 рр. Висновки. Організаційно-правові основи переселення українських козаків на землі Чорноморського війська у 20-х рр. ХІХ ст. формувались упродовж майже двох десятиліть до початку цього переселення й остаточно були сформовані у 1820 – на поч. 1821 рр. Сам же масовий переселенський рух розпочався влітку 1821 р. Російський царизм, організовуючи переселення українських козаків, переслідував колонізаторську політику й прагнув до денацифікації українців, витравлюючи в їхній свідомості відчуття, що вони є українцями, зіштовхував їх з корінними народами. По суті, українці, оберігаючи південні рубежі Російської імперії, сприяли колонізаторській політиці російського царизму.

Migration processes are important factors that affect not only the demographic parameters of the population, but also the life of the country as a whole. Research work in this direction becomes a valuable asset for a more in-depth study of the history of our country. The purpose of this article is to study the organizational and legal foundations of the resettlement of residents of Chernihiv and Poltava provinces on the land of the Black Sea army in 1820–1825. The methodological basis of this study is the principles of historicism, scientific research and objectivity, which contributed to the achievement of impartiality and credibility during the investigation specific facts and showing the logic of the development of changes in the historical process. Research methods are based on the principles of historicism and objectivity; they are represented by general scientific methods of analysis, synthesis and special-historical methods – historical- comparative and historical-genetic. The scientific novelty of the research lies in the fact that, for the first time, on the basis of archival materials, stages of the formation of legal grounds for the migration of population of the Northern Livoberezhzhia of Ukraine to the Kuban in 1820–1825 were considered. Conclusions. Organizational and legal foundations of resettlement of Ukrainian Cossacks on the lands of the Black Sea аrmy in the 1920s were formed for almost two decades before the start of this resettlement and were finally formed in 1820 – the early 1821. The mass resettlement movement began in the summer of 1821. The Russian tsarism, organizing the resettlement of Ukrainian Cossacks, pursued a colonial policy and sought to de-Nazify Ukrainians, etching in their consciousness, the feeling that they are Ukrainians, confronting them with those peoples who were indigenous there. Тhe Ukrainians, protecting the southern borders of the Russian Empire, contributed to the colonization policy of the Russian tsarism.