Простір внутрішнього світобачення Світлани Антонишин

Abstract

Остання поетична збірка С. Антонишин “Поезії. Бар’єр” наповнена особистими переживаннями, міркуваннями над сучасністю, актуальними подіями, болем фізичним і моральним. Вірші рясніють динамічними мотивами: сміх-сльози, мовчання, сон, бар'єр, восьме небо (колір, нота). Поетеса в лапідарний спосіб експлікує простір свого внутрішнього світобачення, на яке накладається розв’язування вічних питань (бути чи не бути, життя-театр, сміх-сльози). Усе написане авторкою пронизане її неординарним поглядом на, здавалось би, буденні справи.

Svitlana Antonyshyn’s latest collection of poetry “Poems. Barrier” records personal experiences, refl ections on modernity, current events, physical and mental pains. Poems abound with dynamic motifs, such as laughter/tears, silence, sleep, barrier, the eighth sky (color, note). The poetess gives terse expression to the space of her worldview, a part of which lies in answering eternal questions (to be or not to be, all the world’s a stage, laughter through tears, etc.). All texts written by Antonyshyn are permeated with her uncommon view of the seemingly mundane things.

Последний сборник поэзии Антонишин “Поэзии. Барьер” наполнен личными переживаниями, болями, размышлениями над современностью, актуальными событиями, болью физической и моральной. Стихи изобилуют динамическими мотивами: смех-слезы, молчание, сон, барьер, восьмое небо (цвет, нота). Поэтесса в лапидарный способ эксплицирует пространство своего внутреннего мировоззрения, на которое накладывается решение вечных вопросов (быть или не быть, жизнь-театр, смех-слезы). Все написанное авторкой пронизано её светом, мудростью, опытом, неординарным взглядом на, казалось бы, обыденные дела.