Вік і радіальний приріст старовікових дерев Quercus robur парку "Феофанія"

Abstract

QuercusroburL. — вид-едифікатор лісів лісостепової зони, що підтримує біорізноманіття в природних і міських лісах, має екологічне та економічне значення у функціонуванні великих міст. Найстаріші дуби відіграють істотну роль у життєздатності, стійкості лісових екосистем, оскільки вони забезпечують тривалі топічні, трофічні, форичні зв'язки з багатьма організмами й особливі умови під наметом. Навіть із дуплами та частково всохлим гіллям їх розглядають як особливі естетичні об'єкти. Старі дуби також мають наукове значення, їхня деревина містить унікальну інформацію про те, як дерево або ціле насадження росло в минулому, реагувало на мінливі чинники навколишнього середовища. Водночас старі дерева є найвразливішими і потребують охорони, особливо на урбанізованих територіях, де механізми самопідтримки лісових екосистем обмежені. В цій роботі досліджені найбільші дуби парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Феофанія». За кільцевою хронологією визначено вік і співвідношення віку до діаметра, укладено узагальнену хронологію деревостану. Серед усіх відібраних кернів найбільш ранньому річному шару — 220 років. Визначений за кільцями річного приросту або розрахований вік досліджених дерев варіює у межах 156–270 років. Відношення віку до діаметра в насадженні — 2,10 см за рік. Основні статистичні дані хронології свідчать, що узагальнений хронологічний ряд має задовільну якість і містить сильний кліматичний сигнал. За розрахунком, найстарішим деревам у парку «Феофанія» — 300, а в м. Києві — понад 350–400 років.

Quercus robur L. — долгоживущий крупногабаритный вид, который обеспечивает биоразнообразие в естественных и городских лесах. Вековые дубы играют существенную роль в жизнеспособности леса, поскольку они обеспечивают топические, трофические, форические связи с большим количеством организмов и формируют особые условия под пологом. В работе исследованы керны наиболее крупных дубов парка-памятника садово-паркового искусства общегосударственного значения «Феофания», расположенного в пределах г. Киева. Среди всех отобранных кернов самому раннему годичному слою — 220 лет, рассчитанный или установленный по датированным кольцам возраст остальных деревьев — 156–270 лет. Отношение возраста к диаметру в насаждении — 2,10 см в год. Возраст наиболее крупных деревьев Quercus robur Киева — более 350–400 лет. На основе статистических характеристик обобщенного хронологического ряда сделан вывод о возможности его использования в исследовании климатогенной вариации радиального прироста.

Quercus robur is a long-lived oak species which supports high biodiversity in native and urban forests and contributes to environmental and economic benefits in cities. The oldest oak trees play a significant role in forest ecosystems since they provide relationships between a large number of organisms and specific conditions under the canopy. At the same time, the oldest trees are the most vulnerable and thus require special attention, particularly in urban areas where self-sustaining mechanisms in forest ecosystems are restricted. In this work we inspected the largest oaks in Feofania Park, a government designated park in Kiev. We sampled wood cores to determine the age and to obtain the ageto-diameter ratio. Among all sampled cores, the earliest annual ring is 220 years old. We have estimated the ring number of each partial core applying mean ring width pools. The age of studied trees is found to be between 156 and 270 years, while age-to-diameter ratio in the stand is 2.13 years per cm. The chronology statistics indicate that the series crossdating is of satisfactory quality and that master series contains discernible climatic signal. The obtained data also suggests that the largest hollow-stem oaks with no piths at the park are about 300 years old. The local historian and journalist assertion that the oldest among currently existing oaks in Feofania was planted by or at least at the time of Petro Mohyla sounds far-fetched. However, it seems to be plausible that the largest oak trees of the nearest Holosiivskyi Park grow since the first half of the 17th century.