Рослинна символіка в троїцькій та різдвяній обрядовості українців (порівняльний і культурно-генетичний аспекти)

Abstract

Основна мета розвідки – порівняльний аналіз рослинної атрибутики в троїцькій та різдвяній обрядовості українців. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності та комплексності. Відповідно до теми застосовуємо методи польового дослідження, історичної дедукції і реконструкції, типологічного й порівняльно-історичного аналізу. У статті розглядаємо спільні елементи традиційно-побутової культури Зелених свят та Різдва, споріднені прикметні риси в застосуванні обрядової зелені та обґрунтовуємо їх спільне семантичне походження. Звертаємо увагу на те, що всі члени української сім’ї були задіяні в підготовці та проведенні цих свят. Зокрема, напередодні Трійці діти допомагали матерям збирати польові квіти і трави, чоловіки ламали май, а жінки прибирали в оселі. Наголошуємо, що майже такі самі ритуальні дії виконували селяни напередодні Різдва з різдвяними атрибутами: снопом, соломою та сіном. Ці (обов’язкові до виконання) функції, складають сьогодні обрядово-звичаєвий пласт троїцького та різдвяного періодів, який уже давно є усталеним в українській народній традиції. У дослідженні аргументуємо думку, що українці встановлювали обрядову зелень насамперед для того, щоб запросити душі померлих родичів до своєї оселі напередодні відповідних календарних свят, позаяк від їхньої підтримки й допомоги залежав успіх живих у виробничому та сімейному побуті. Акцентуємо увагу на магічних властивостях троїцької зелені та різдвяних атрибутів рослинного походження. Уважаємо, що саме вони значною мірою вплинули на способи поводження з обрядовою зеленню та способи утилізації її залишків. Ідеться передовсім про шанобливе підвішування та зберігання її в хаті чи стайні, як варіант – згодовували худобі, а по завершенні свят найчастіше спалювали на вогні.

The research’s main goal is a comparative analysis of vegetal attributions within Green Week (Whitsuntide week) and Christmas rituals of the Ukrainians. The study’s methodology is based on the principles of historicism, objectivity, and comprehensiveness. According to the topic, the authoresses apply the methods of field study, historical deduction and reconstruction, as well as typological and comparativ-historical analyses. The article considers the common elements of the Green Week and Christmas traditional and daily-life cultures, related notable features in the use of ritual verdure; it also substantiates their common semantic origin. Special attention is drawn to the fact that all members of a Ukrainian family were involved in preparing and holding these holidays. In particular, on the eve of Trinity Sunday, children helped their mothers to pick wildflowers and herbs, men had to bring may (green tree branches), while women cleaned their houses. It should be emphasized that almost the same ritual actions were performed by peasants on Christmas Eve with such Christmas attributes as a sheaf of wheat, straw, and hay. These (having binding force) functions today constitute the ritual and customary layer of the Whitsuntide week and Christmas periods, which have long been entrenched in the Ukrainian folk tradition. The study argues that Ukrainians used ritual verdure primarily to invite the souls of deceased relatives to their dwellings on the eve of the relevant calendar holidays, since the living’s success in production and household activities depended on the support and assistance of those who had gone. The paper emphasizes the magical properties of both the Green Week (Whitsuntide week) verdure and the Christmas attributes of vegetal origin. The article’s authoresses believe that it is they who have significantly influenced the ways of handling ritual greenery and methods of disposing of its remains. It is primarily about respectfully hanging and storing it in houses or stables, or as an option, it was fed to cattle, and at the end of the holidays, all that ritual verdure was most often burnt on the fire.