Создание композиционных материалов методом горячей прокатки в вакууме

Abstract

На основе дислокационной гипотезы соединения разнородных материалов в твердой фазе описаны механизмы, протекающие при горячей прокатке в вакууме. Показано, что при “сварке” материалов в твердой фазе на границе соединения происходит перераспределение атомов из одного материала в другой. Из полученных расчетных и экспериментальных результатов сделан вывод, что предел прочности границы соединения всегда больше предела прочности менее прочного материала. Исследованы композиции цирконий–нержавеющая сталь и сталь 20-нержавеющая сталь, используемые в атомной энергетике.

На основі дислокаційної гіпотези з'єднання різнорідних матеріалів у твердій фазі описано механізми, що протікають при гарячої прокатки у вакуумі. Показано, що при "зварюванні "матеріалів у твердій фазі на границі з'єднання відбувається перерозподіл атомів з одного матеріалу в іншій. З отриманих розрахункових і експериментальних результатів зроблений висновок, що межа міцності границі з'єднання завжди більше межі міцності менш міцного матеріалу. Досліджено композиції цирконій-нержавіюча сталь і сталь 20-нержавіюча сталь, використовувані в атомній енергетиці.

On the basis of dislocation hypotheses of connection of diverse materials in a firm phase are described the mechanisms proceeding at hot proskating rinks in vacuum. It is shown, that at "welding" materials in a firm phase on border of connection there is a redistribution of atoms from one material in another. From the received settlement and experimental results it is drawn a conclusion, that strength of border of connection always is more than strength of less strong material. Compositions zirconium-stainless steel and steel 20-the stainless steel, used in atomic engineering are investigated.