Исповедальное начало в романе O. Памука «Музей невинности»

Abstract

В современном мире на роль доминирующего культурного течения в последние годы с все большим основанием претендует постмодернизм, который постепенно охватывает все новые сферы искусства. Интересной представляется задача проследить судьбу исповедального жанра в постмодернистской литературе и выявить специфику современного понимания исповеди. Рабочим материалом для последующего исследования послужил анализ романа известного современного турецкого писателя О. Памука «Музей невинности».

У сучасному світі на роль домінуючого культурного течії в останні роки з все більшою підставою претендує постмодернізм , який поступово охоплює все нові сфери мистецтва. Цікавою видається завдання простежити долю сповідувального жанру в постмодерністської літератури і виявити специфіку сучасного розуміння сповіді. Робочим матеріалом для подальшого дослідження послужив аналіз роману відомого сучасного турецького письменника О. Памука « Музей невинності ».

In today's world, the role of the dominant cultural currents in recent years, with all the more reason to pretend postmodernism, gradually covering new areas of art. An interesting problem is to trace the fate of the confessional genre in postmodern literature and reveal the specifics of modern understanding of confession. Working papers for the subsequent investigation was the analysis of the novel known contemporary Turkish writer O. Pamuk «The Museum of Innocence». In his new novel, the author explores the recesses of the human soul, in which the self, time and space are transformed into what is called a true and life. In addition to the novel traces a reflection of contemporary reality, understanding and interpretation of which is essential in every country. The primary basis for the narrative Pamuk – a game with the text and the reader , the desire to engage him in weaving the events thus – dissolve in the world of their own symbols and signs. Unique style of presentation. The phrases are intertwined verbal art and philosophical reasoning. The structure of the sentence reflects both the unity and fused experience and ruggedness of emotional moments. This letter is similar to the style of Proust , one of my favorite writers O. Pamuk.