Творче мислення як відображення географічного простору в поезії Любові Голоти

Abstract

У статті подано визначення центральних семіологічних і семіотичних концептів у поезії Любові Голоти (пам’ять, природа, sacrum). Водночас, використано методологічні аспекти геокритики (як одного з напрямів сучасної літературознавчої теорії) для визначення зв’язку художнього мислення з географічним простором. Акцентовано на проблемі репрезентації відносин між простором і процесами “детеріоризації території” в поезії.

The paper is an attempt to define the most essential semiological and semiotic concepts in L. Holota’s poetry (e.g., memory, nature, sacrum). In the article, the author takes advantage of geocriticism (a method of contemporary literary theory) in order to spotlight the bond between the author’s creative thinking and the landscape. Therefore, we concentrate on relations between geographical space and the process of ‘deteriorisation of landscape’ in the works of poetry.

В статье рассматриваются центральные семиологические и семиотические концепты в поэзии Любови Голоты (память, природа, sacrum). В то же время используются методологические аспекты геокритики (как одного из направлений современной литературоведческой теории) для обозначения связи между художественным мышлением и географическим пространством. Акцентируются проблемы репрезентации отношений между пространством и процессами “детериоризации территории” в поэзии.