Зустріч нового 1940 року в обсерваторії на горі Піп Іван (про мужність академіка О.Я. Орлова та трагічну долю обсерваторії)

Abstract

Це розповідь не лише про одну зі сторінок життя академіка АН УРСР Олександра Яковича Орлова (1880–1954) — непересічної особистості, першого академіка-астронома Української академії наук (з 1919 р.), який успішно поєднував наукову діяльність з організаційною: очолював Одеську обсерваторію, заснував Полтавську гравіметричну та Головну астрономічну обсерваторії АН УРСР, був організатором багатьох наукових проектів, основоположником школи з геодинаміки тощо. Це яскравий штрих до портрета вченого, який напередодні свого 60-річчя підтвердив думку, що не паспортні дані, а сила духу визначає вік людини. Вважаємо це також доповненням до ще невідомих сторінок трагічної долі обсерваторії на горі Піп Іван (2028 м) у Карпатах.