Михайло Бялик

Abstract

Ім’я Михайла Григоровича Бялика в культурному просторі України добре знане. Його авторитет як мудрого і глибоко ерудованого вченого-музикознавця й музичного педагога, чесного й водночас делікатного у виразах музичного критика європейського масштабу, вправного й академічного за виконавською інтерпретацією піаніста був на високому рівні поміж колег – композиторів, музикознавців, виконавців – і шанувальників музичного мистецтва. Він народився в Києві й через усе життя проніс щиру любов до своєї рідної домівки, ніколи не поривав контактів з українськими друзями й навіть, коли жив довгі роки поза Україною, завжди думками летів у дороге йому місто над Дніпром. Як і годиться мудрій літній людині, Михайло Григорович упродовж кількох останніх років ретельно виконав усі поставлені перед собою завдання по упорядкуванню архіву та достойному завершенню життя. Щоправда, одне із цих завдань йому не пощастило здійснити – не дочекався перемоги України у війні, про яку так мріяв усі дні воєнного протистояння. Та все одно, він, наскільки міг, докладав зусиль і впливової дії свого професійного авторитету для перемоги сил світла й цивілізаційного прогресу над мороком темряви. Національна музична культура завжди буде вдячна Михайлу Григоровичу Бялику за його багатолітню наукову й культурно-громадську діяльність на добро українського мистецтва.