Прагматика натального наративу

Abstract

У статті досліджено натальні наративи – розповіді матерів про їх особистий досвід очікування, народження, плекання, виховання немовляти. За допомогою материнського наративу передаються й зберігаються традиції, пов’язані з народженням і вихованням дитини. Виконання цих текстів дозволяє жінці інтегруватися в материнську спільноту, утвердити себе в ролі матері, здобути визнання серед інших жінок-матерів. Переповідання материнського досвіду є складовою родильних ритуалів. Обмін життєвими історіями між жінками, які мають схожий досвід, допомагає молодим матерям подолати депресію і є способом емоційної розрядки.

В статье исследуются натальные нарративы – рассказы матерей об их личном опыте ожидания, рождения, воспитания младенца. С помощью материнского нарратива передаются и сохраняются традиции, связанные с рождением и воспитанием ребенка. Выполнение этих текстов позволяет женщине интегрироваться в материнское сообщество, утвердить себя в роли матери, получить признание среди других женщин-матерей. Пересказ материнского опыта является составной частью родильных ритуалов. Обмен жизненными историями между женщинами, которые имеют схожий опыт, помогает молодым матерям преодолеть депрессию и является способом эмоциональной разрядки.

Natal narratives (mothers' stories about their personal experience of waiting, birth, nurturing, and bringing up the baby) are investigated in the article. The traditions associated with the birth and upbringing of the child are reproduced and kept with the help of the mother's narrative. Implementation of these texts allows women to integrate into the parent community, establish themselves as mother, and gain recognition among other mothers. Paraphrase of maternal experience is an integral part of maternity rituals. Sharing life stories between women who have similar experiences helps young mothers to overcome depression and is a way of emotional discharge.