До вивчення зниклих єврейських божниць. Дослідження Єлизавети Левитської розписів дерев’яної синагоги у Михалполі, 1930 р.

Abstract

В статье анализируется отчет сотрудника Всеукраинской археологической комиссии Елизаветы Левитской об ис- следовании архитектуры и росписей деревянной синагоги в Михалполе в 1930-м году. Критически рассматривается содержание этого документа и подчеркивается его цен- ность. Основной упор делается на восприятии еврейских художественных традиций в синагогальном зодчестве и, особенно, росписей синагог, в сравнении с другими иссле- дованиями первой трети XX в. (Г. Павлуцкий, П. Жол- товский и пр.), подчеркивается своеобразие традиции си- нагогальной росписи, сложившейся в Подолии в XVIII в.У статті аналізується звіт співробітника Всеукраїнської археологічної комісії Єлизавети Левитської про дослідження архітектури та розписів дерев’яної синагоги в Михалполі в 1930-му році. Критично розглядається зміст цього документа і підкреслюється його цінність. Головна увага приділяється сприйняттю єврейських художніх традицій у синагогальному зодчестві і, особливо, розписах, у порівнянні з іншими дослідженнями першої третини XX ст. (Г. Павлуцький, П. Жолтовський та ін.), підкреслюється своєрідність традиції синагогальної розпису, що склалася на Поділлі в XVIII ст.The article has brought a 1930 report by Yelyzaveta Levytska, member of Ukrainian Archaeological Commission, on architecture and murals of the wooden synagogue of the town of Mykhalpil. Contents and findings of the paper have been critically reviewed and their values for scientific projects emphasized. In the focus of study has been a perception of artistic traditions originated at Jewish synagogue architecture and wall paintings in particular, a point differentiating this study from other similar ones processed during the first third of the XX c (H.Pavlutsky, P. Zholtovsky and other art scholars); quite unique character of synagogue murals developed in Podilia at the XVIII c. is underlined.В статье анализируется отчет сотрудника Всеукраинской археологической комиссии Елизаветы Левитской об исследовании архитектуры и росписей деревянной синагоги в Михалполе в 1930-м году. Критически рассматривается содержание этого документа и подчеркивается его ценность. Основной упор делается на восприятии еврейских художественных традиций в синагогальном зодчестве и, особенно, росписей синагог, в сравнении с другими исследованиями первой трети XX в. (Г. Павлуцкий, П. Жолтовский и пр.), подчеркивается своеобразие традиции синагогальной росписи, сложившейся в Подолии в XVIII в.