Глаголы с послелогами в английском языке и их эквиваленты в крымскотатарском языке

Abstract

Разносистемные языки проявляют различия в выражении глагольно-объектных отношений, связанные с различиями в морфологической и синтаксической системах. В этом отношении английский и крымскотатарский языки занимают диаметрально противоположные положение. В английском языке полностью отсутствует выбор падежной формы зависимого слова, которое при выражении именем существительным может быть только в общем падеже, а при выражении личным местоимением только в объектном падеже, то в крымскотатарском языке при наличии падежной системы, объектный зависимый член может быть в форме винительного, дательного, исходного падежа. Если в английском языке главным средством выражения объектных отношений, является предлог, то в крымскотатарском языке уточняющим отношение глагола к зависимому слову является послелог служебная частица, следующая за именем или примыкающая к нему. Каждый язык использует форму согласно своим внутренним законам, и эти формы не адекватны в разных языках.

Різносистемні мови виявляють розбіжності у виявленні дієслівно-об'єктивних відношень, які пов'язані з розбіжностями у морфологічній та синтаксичній системах. У цьому відношенні англійська та кримськотатарська мови знаходяться на двох діаметрально протилежних рівнях. Якщо в англійській мові повністю відсутній вибір відмінкової форми залежного слова, яке, якщо виражене іменником, може бути тільки в загальному відмінку, а при виражені особовим займенником тільки в об'єктивному відмінку, то в кримськотатарській мові при наявності відмінкової системи, об'єктний залежний член може бути у формі , знахідного, давального, початкового відмінка. Коли в англійській мові головним засобом вираження об’єктивних відношень є прикметник, то в кримськотатарській мові уточнюючім відношенням є послелог- службова частка, яка э наступною за ім'ям чи прилягає до нього. Кожна мова використовує форми згідно зі своїми внутрішніми законами, і ці форми не адекватні в різних мовах.

By "phrasal verb" we mean a combination of one-word verb (eg. come, give, put) and an adverbial or prepositional partical (eg. in, off, up) which constitutes a single semantic and syntactic unit (eg. give up (stop doing), to put up with (tolerate)). The role of English phrasal verbs has increased in recent years and they are used more and more widely, not only in colloquial English but in academic writing, in official reports, in fiction, in the mass media. Phrasal verbs have idiomatic nature of many meanings. The languages of different systems (eg. English and Turkic languages) express verb-object relations differently because of their morphological and syntactic systems. In English verb-object relations are expressed by prepositions. In Turkic languages by the words in Cases.