Шукаючи прихистку на Прикарпатті: ідентифікаційні авторефлексії вимушених переселенців

Abstract

У статі у світлі оповідей очевидців розглянуто складні життєві обставини, у яких опинилися вимушені переселенці (2014–2022 років), шукаючи тимчасове житло на Прикарпатті в умовах воєнної загрози. Проаналізовано ситуації та випадки із життя співрозмовників/співрозмовниць, коли ті, рятуючись від смертельної небезпеки, уперше прибули на терени приймаючих громад західноукраїнського регіону. Окреслено обопільні світоглядні стереотипи мешканців Сходу та Заходу України, що походять з минулого й нерідко використовувалися з маніпулятивною метою у ХХ ст. Наголошено, що подібна упередженість не сприяє міжособистісним взаєминам і комунікації, залишає загальнолюдські цінності й моральні пріоритети в тіні маніпулятивних установок та персонального несприйняття. Крізь призму пережитого досвіду переселенців зіставляються їхні житлово-побутові умови проживання, що частково спричинені фізико-географічною та адміністративною специфікою місцевості. Особливу увагу звернено на те, що наявність доступного й безпечного житла нерідко є тим ключовим фактором, який підштовхує переміщену особу до обрання для свого життя того чи іншого населеного пункту, а також є передумовою її успішної соціальної інтеграції. Ще одним чинником, який спонукає втікачів від війни оселитися в конкретній громаді, є наявність знайомих, що дозволяє, вочевидь, угамувати тривогу й почуватися більш упевнено. Полишити власний дім, а комусь і зовсім його втратити, – це незрима соціальна та психологічна травма, яку оповідачі у своїх розповідях намагаються долати. Підкреслено, що у світоглядних пріоритетах вимушених переселенців, які фіксуються автором під час контент-аналізу зібраних наративів, чуйна й емпатична поведінка представників приймаючих громад є вагомим чинником адаптивного входження новоприбулих у невідомий соціокультурний простір.

The difficult life circumstances faced by IDPs in 2014–2022, according to eyewitnesses’ stories, when they have been searching for temporary housing in the Ciscarpathian region under the military threat, are considered in the article. Situations and cases from the lives of the interviewees are analysed, when they first arrived in the host communities of the western Ukrainian region to escape mortal danger. The mutual worldview stereotypes of the inhabitants from the East and West of Ukraine, originating from the past and often imposed from the outside in the 20th century, have been outlined. It is emphasized that such bias is not conducive to interpersonal relationships and communication, leaving universal values and moral priorities in the shadow of manipulative attitudes and personal rejection. Through the lens of the lived experience of forced resettlers, their living conditions are compared. They are caused partly by the physical, geographical, and administrative specific character of the area. Special attention is paid to the fact that the availability of affordable and safe housing is often the key factor that encourages displaced persons to choose a particular settlement for their life, and is also a prerequisite for their successful social integration. The presence of acquaintances, which helps apparently to calm anxiety and make them feel more confident, is another factor that encourages war refugees to settle in a particular community. Leaving one’s own home, and for some, losing it together, is an invisible social and psychological trauma that the narrators try to overcome in their life stories. It is emphasized that in the worldview priorities of forced resettlers, which the author has identified during the content analysis of the collected narratives, the sensitive and empathetic behaviour of representatives of host communities is an important factor in the adaptive entry of newcomers into an unknown socio-cultural space.