Україна у переговорах Стамбула з Варшавою і Москвою за посередництва господаря Молдавського князівства (1676–1681 pp.)

Abstract

У статті розкривається проблема міжнародного розподілу правобережних земель Українського гетьманату у результаті Журавненського миру 1676 р. між Османською імперією та Річчю Посполитою. Особлива увага звертається на діяльність молдавського князя Георге Дуки, якому для здобуття титулу «воєводи і господаря Молдавських земель та України» довелося докласти значних зусиль на дипломатичному фронті військово-політичного протистояння Стамбула, Варшави та Москви. Адже князь Г. Дука зробив великий внесок у процес примирення між султаном Мегмедом IV Авджи і царем Федором Олексійовичем під час укладення Бахчисарайського миру 1681 р. Окремо висвітлюється позиція гетьманського уряду Івана Самойловича у тогочасних подіях. Таким чином, якщо спочатку Г. Дука виступав посередником у міждержавних переговорах від імені польського короля Яна ІІІ Собеського, то згодом він стає виразником інтересів Османської імперії та від імені турецького султана оголошується правителем значної частини України.

The article deals with the problem of the international division of the rightbank lands of the Hetmanate as a result of the Treaty of Zurawno, which was signed in 1676 by the Ottoman Empire and the Polish–Lithuanian Commonwealth. Much attention is given to the activities of George Ducas, the Moldavian prince, who made a great contribution to reunion Istanbul (Mehmed IV) and Moscow (Tsar Fedor Alekseevich) during the signing the Treaty of Bakhchisarai in 1681, and after that received the title of «master and governor of the Moldovan lands and Ukraine». The author analyses the position of Samoylovych’s government on the events. In conclusion the author notes that if initially George Ducas was the intermediator on behalf of the Polish king John III Sobieski in the international negotiations, later he became the spokesman for the Ottoman Empire and on behalf of the Turkish sultan he was appointed the ruler of much of Ukraine.

В статье раскрывается проблема международного разделения правобережных земель Украинского гетманата в результате Журавненского мира 1676 г. между Османской империей и Речью Посполитой. Особое внимание обращается на деятельность молдавского князя Георге Дуки, которому для получения титула «воеводы и хозяина Молдавских земель и Украины» пришлось приложить значительные усилия на дипломатическом фронте военно-политического противостояния Стамбула, Варшавы и Москвы. Ведь князь Г. Дука внес большой вклад в процесс примирения между султаном Мехмедом IV Авджи и царем Федором Алексеевичем при заключении Бахчисарайского мира 1681 г. Отдельно освещается позиция гетманского правительства Ивана Самойловича в тех событиях. Таким образом, если сначала Г. Дука выступал посредником в межгосударственных переговорах от имени польского короля Яна III Собеского, то впоследствии он становится выразителем интересов Османской империи и от имени турецкого султана объявляется правителем большей части Украины.