На берегах праці О. Бороня про Шевченкові повісті

Abstract

Стаття являє собою нотатки на берегах фундаментальної монографії Олександра Бороня про російські повісті Тараса Шевченка. Підтримано та додатково аргументовано ідею автора про повісті як про органічне явище двомовної української літератури 1850-х років, хоча суб'єктивно Шевченко призначав їх для дебюту “в великорусском слове”. Показано, що жодної видавничої катастрофи з повістями не сталося: автор свідомо відмовився від їх публікації. Указано на високу ідейно-естетичну цінність повістей Шевченка на тлі тогочасної російської журнальної прози. Уточнено деякі факти в галузі лектури Шевченка.

The essay may serve as marginal notes on the fundamental Oleksandr Boron’s study about the Russian novels by Taras Shevchenko. The Boron’s idea about these stories as an organic phenomenon of bilingual Ukrainian literature of the 1850s is supported and supplied with additional arguments, despite the fact that Shevchenko himself intended them for his debut in “the Russian word”. It is proved that no publishing catastrophe with the stories ever happened; the author deliberately refused to publish them. The high didactic and aesthetic value of Shevchenko’s stories is emphasized on the background of contemporary Russian magazine prose. Some facts concerning Shevchenko’s reading have been specified.

Статья представляет собой заметки на полях фундаментальной монографии Александра Бороня о русских повестях Тараса Шевченко. Поддержана и дополнительно аргументирована идея автора о повестях как об органичном явлении двуязычной украинской литературы 1850-х годов, хотя субъективно Шевченко предназначал их “великорусскому слову”. Показано, что никакой издательской катастрофы с повестями не произошло: поет сознательно отказался от их публикации. Подчёркнута высокая идейно- эстетическая ценность повестей Шевченко на фоне русской журнальной прозы тех лет. Уточнены некоторые факты в области лектуры Шевченко.