Блокаторы ренин-ангиотензин-альдостероновой системы в лечении артериальной гипертензии: классика против модерна

Abstract

Cогласно результатам крупных клинических исследований блокаторы рецепторов ангиотензина II и алискирен не снижают риск сердечно−сосудистых осложнений и показатель смертности при широком спектре клинических состояний, к тому же они способны ухудшать почечные исходы. Ингибиторам ангиотензинпревращающего фермента, в частности периндоприлу и его комбинации с индапамидом, учитывая их различия во влиянии на смертность, следует отдавать предпочтение перед блокаторами рецепторов ангиотензина II при лечении больных с артериальной гипертензией.

Згідно з результатами великих клінічних досліджень блокатори рецепторів ангіотензину II та аліскірен не знижують ризик серцево−судинних ускладнень і показник смертності при широкому спектрі клінічних станів, до того ж вони здатні погіршувати ниркові наслідки. Інгібіторам ангіотензинперетворюючого ферменту, зокрема периндоприлу і його комбінації з індапамідом, враховуючи їх різницю у впливі на смертність, слід віддавати перевагу перед блокаторами рецепторів ангіотензину II при лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію.

By the findings of large−scale clinical investigations, blockers of angiotensin II receptors and Aliskiren do not reduce the risk of cardiovascular complications and mortality at a wide spectrum of clinical states, besides they can aggravate renal outcomes. Inhibitors of angiotensin−converting enzyme, in particular Perindopril and its combination with Indapamide, considering their difference in influence on mortality, should be preferred to angiotensin II receptor blockers at treatment of patients with arterial hypertension.