Українці Казахстану: історія формування та етнокультурні особливості національної меншини

Abstract

У статті розглядається історія формування українського населення Казахстану, звернено увагу на основні міграційні етапи, що були зумовлені певними соціально-економічними та політично-ідеологічними чинниками свого часу. За даними переписів населення наводяться пікові статистичні показники, проаналізовано сучасний стан, який демонструє стрімке зменшення чисельності українців в Казахстані, пов’язане з міграційними, етнодемографічними, етносоціальними та асимілятивними процесами. Задля характеристики основних рис традиційної національної культури залучено дані провідних українських учених – В. Білецької, О. Бежковича, які першими з наукового погляду досліджували життя та побут переселенців у 1920‑х роках. Зазначено, що українці в Казахстані зберігали деякі етнографічні особливості до середини ХХ ст. й навіть пізніше, що проявлялося в житлі, одязі, кухні, обрядах тощо. Вагомим складником значних асиміляційних процесів є мовна асиміляція: за даними перепису 2009 року українську мову рідною вважають 15,8 % українців Казахстану. На основі статистичних матеріалів також наводиться загальна соціальна картина сучасної національної меншини. Діяльність існуючих на сьогодні в Казахстані українських етнокультурних центрів, громадських об’єднань і товариств спрямована на збереження етнічної самобутності, найвиразніших рис національної культури. Водночас важливе значення має історичний досвід і сучасний стан етнокультурної взаємодії українського і казахського народів, яка сягає свого початку ще від часів перших переселенців. Чимало джерел надають свідчення, що між казахами та українцями встановлювалися переважно дружні стосунки. У повсякденному побуті це проявлялося в запозиченні різних господарських традицій і знань, міжетнічних шлюбах, оволодінні мовами. Наприкінці зроблено висновки, що науковий досвід вивчення українців Казахстану не є достатнім і належним як для такої досі численної національної групи. Стрімке зникнення автентичної культури та активні асиміляційні процеси роблять украй актуальним проведення насамперед етнографічних, етносоціальних та етнодемографічних досліджень.

The history of the formation of the Ukrainian population of Kazakhstan is considered in the article. Attention is paid to the main migration stages, determined by certain social-economic and political-ideological factors of their time. According to the data of population censuses, the peak statistical indices are given, the current state of affairs is analyzed, showing a rapid decrease number of Ukrainians in Kazakhstan. It is connected with migration, ethno-demographic, ethno-social, and assimilative processes. The researches of leading Ukrainian scientists V. Biletska, O. Bezhkovych are aimed at characterizing the main features of traditional national culture. V. Biletska and O. Bezhkovych are the first who have studied the resettlers' life in the 1920s from a scientific point of view. It is noted that Ukrainians in Kazakhstan have preserved some ethnographic features till the middle of the 20th century and even later, which is shown in housing, clothes, cuisine, rituals, etc. Linguistic assimilation is a significant component of substantial assimilation processes. According to the 2009 census, 15.8 % of Ukrainians in Kazakhstan consider the Ukrainian language their native one. Also, an overall social picture of modern national minorities is proposed on the basis of statistical materials. The activity of existing for today Ukrainian ethno-cultural centres, public associations, and communities in Kazakhstan is aimed at the preservation of ethnic originality, the most distinct features of national culture. At the same time, historical experience and the current state of ethnocultural interaction between the Ukrainian and Kazakh people are of great importance. It dates from the time of the first settlers. Many sources provide evidences that relations between Kazakhs and Ukrainians have been established as mainly friendly. In everyday life, it has been shown in the adoption of various household traditions and knowledge, inter-ethnic marriages, and language mastery. Finally, it is concluded that the scientific experience of studying of Ukrainians of Kazakhstan is not sufficient and appropriate for such a large national group. The rapid disappearance of authentic culture and active assimilation processes make ethnographic, ethno-social, and ethno-demographic studies extremely relevant.