Етнопсихологічний аспект замовлянь та клятв у фольклорі українців Закарпаття

Abstract

Метою статті є осмислення етнопсихологічного аспекту замовлянь та клятв, які зафіксували на Закарпатті у першій половині ХХ ст. фольклористи П. Світлик, С. Росоха, Ф. Потушняк. У дослідженні використано такі методи: психоаналітичний, філологічний, порівняльний, аналітичний та структурно-семантичний. У статті розглянуто любовні, лікувальні, родинно-побутові, календарні замовляння, виконавицями яких були переважно жінки та дівчата. Більшість з них побудовані на принципі аналогії та законах контагіозної магії. Такі словесні формули часто мають на меті вплив на сферу несвідомого людини й сприяння асиміляції архетипу негативної Тіні, убезпечення себе від неконтрольованих актів агресії та зла. У статті наголошено на зв’язку магічних словесних формул з обрядами переходу та «часовими межами»: замовляння, проказані під час весільного обряду, мали змінити життя мовця на наступній «межі» (етап материнства); ефективними були замовляння й у великодню ніч (коли межі між світом живих і мертвих нібито ставали умовними). Клятва, із психологічного погляду, забезпечувала встановлення внутрішньої дисципліни, рівноваги людини й націленість на реалізацію певної акції чи утримання від певних дій. Клятву на межі вважали найнебезпечнішою, оскільки межу, дорогу чи роздоріжжя сприймали як місце переходу між світом людей та потойбіччям. Фізичну межу (межу між земельними ділянками) ототожнювали із межею між свідомістю і несвідомим, а чорт, який міг з’являтися на межі, очевидно, є персоніфікованим образом архетипу негативної Тіні. У статті розглянуто уламки давніх проклять та клятв, зміст яких сьогодні став незрозумілим, вони містять слова: навхтема, наврамахта, ссена, пек, мара. Використання таких слів надавало певної загадковості мовленню особи, сакралізувало виголошене нею бажання. Психологічна настанова сприймати слово як енергію, а замовляння – як певний ритм, що впорядковує час і простір, виявляється в специфіці поєднання лексем у магічній формулі. Виконавець механічно відтворює текст магічних формул, а їх невидима проекція нібито вибудовує новий, бажаний сценарій реальності, а також здійснює вплив на сферу несвідомого, метафорично оберігає людину від можливих проявів деструктивної, асоціальної поведінки.

The article aims at reconsidering the psycholinguistic aspect of incantations and swears, which folklorists Petro Svitlyk, Stefan Rosokha, and Fedir Potushniak recorded in the territory of Transcarpathia in the early to mid-20th century. While studying the topic, the authoress applies the following methods: psychoanalytical, philological, comparative, analytical, and structural-semantic. The article considers love, medicinal, familail and household, and calendar incantations, which were performed mainly by women and girls. Most of them are based on the principle of analogy and the laws of contagious magic. Such verbal formulae are often aimed at influencing the sphere of the unconscious of a person and promoting the negative Shadow archetype’s assimilation, as well as protecting a person from uncontrolled acts of aggression and evil. The article emphasizes the connection of magical verbal formulae with the rites of passage and time limits: the incantations uttered during a nuptial ceremony were to change the life of a speaker at the next border (motherhood stage). The incantations on Easter night (when the boundaries between the world of the living and the dead allegedly became quite nominal) were believed to be also effective. A swear, from a psychological point of view, provided a person with inner discipline, human balance and focus on the implementation of a certain action or refraining from certain ones. A swear made at a border was considered the most dangerous, because the border, a road or a crossroads was perceived as a place of transition between the world of people and the afterlife. Evidently, a physical boundary (the boundary between some two land plots) was identified with the limit between consciousness and the unconscious, while a devil that could appear on the boundary is apparently a personified image of the negative Shadow archetype. The article examines fragments of ancient curses and swears, whose meaning has become incomprehensible nowadays; they contain such words as navkhtema, navramakhta, ssena, pek, and mara. Using such words imparted a certain mystique to a person’s speech, sacralized the desire expressed by him/her. A mindset to perceive words as energy, and an incantation – as a certain rhythm that arranges time and space, is manifested in the specificity of combining lexemes in a magic formula. A performer mechanically reproduces a text of magical formulae, while their latter’s projection allegedly builds a new, desired scenario of reality, as well as influences the sphere of the unconscious and metaphorically protects a person from possible manifestations of destructive, antisocial behavior.