Із студій над елітами Чернігівської землі: воєвода Ольстин Олексич

Abstract

Метою статті є дослідити постать Ольстина Олексича, воєводи чернігівского князя Ярослава Всеволодовича, і відокремити достовірні факти з його життя від численних історіографічних міфів, пов’язаних із ним. Методологічною основою дослідження є аналіз збережених літописних свідчень про Ольстина Олексича із залученням антропонімічного матеріалу. Новизна дослідження полягає у спростуванні низки поширених у науковій літературі тверджень, які не відповідають історичній дійсності. Висновки. Відомо, що Ольстин був сином Олекси та внуком Прохора і, оче- видно, походив із боярського середовища Чернігівської землі. Він мав появитися на світ не пізніше першої половини 40-х рр. ХІІ ст. Без сумніву, його кар’єра при князівському дворі розпочалася задовго перед тим, як він уперше був згаданий на сторінках літопису. Підтверджений джерелами період активності Ольстина припадає на один, 1185 р. На початку цього року він виконував функції посла чернігівського князя Ярослава Всеволодовича до половецького князя Кончака, а в кінці квітня – першій половині травня, за дорученням Ярослава Всеволодовича, брав участь у поході новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців. Під час цього походу Ольстин виконував функції воєводи, командував загоном ковуїв, був поранений та потрапив у полон. Аналіз джерельного матеріалу схиляє до висновку, що Ольстин мав певний дипломатичний та значний військовий досвід і був добре обізнаний із звичаями та мовою кочівників – як ковуїв, так і половців. Невідомо, як склалася його доля після потрапляння в полон, якими були його земельні володіння, сімейний статус і коли закінчився життєвий шлях боярина. Проведене дослідження дозволило впевнено відкинути поширені в історичній науці твердження про походження Ольстина зі змішаного русько-тюркського або касогського роду, імовірну участь в обороні Києва 1169 р., перебування в Володимирі на Клязьмі, службу в рязанського князя Гліба Ростиславовича та можливу причетність до авторства «Слова о полку Ігоревім».

The purpose of the article is to study the figure of Olstyn Oleksych, the voivode of prince Yaroslav Vsevolodovych of Chernihiv, and to separate reliable facts from his life from numerous historiographical myths related to his personality. The methodological basis of the study is the analysis of the surviving chronicle evidence about Olstyn Oleksych with the use of anthroponymic material. The novelty of the study lies in the refutation of a number of statements widespread in the scientific literature that do not correspond to historical reality. Conclusions. It is known that Olstyn was the son of Oleksa and the grandson of Prokhor, and he obviously came from the boyar environment of the Chernihiv land. He might have been born no later than the first half of the 1140s. Undoubtedly, his career at the princely court began long before he was first mentioned in the chronicle. The period of Olstyn’s activity confirmed by sources falls on one year, 1185. At the beginning of this year, he served as an ambassador of prince Yaroslav Vsevolodovych of Chernihiv to the Cuman prince Konchak, and in late April – the first half of May, on behalf of Yaroslav Vsevolodovych, he participated in the campaign of prince Ihor Sviatoslavovych of Novgorod-Severskyi against Cumans. During this campaign, Olstyn was a voivode heading the detachment of the Kovui, was wounded and taken prisoner by Cumans. The analysis of the source material leads to the conclusion that Olstyn had some diplomatic and considerable military experience and was well acquainted with customs and language of the nomads, both Kovui and Cumans. Nothing is known about his further fate, as well as about his land holdings or family status. The conducted research allows us to reject the statements common in historiography about Olstyn’s origin from a mixed Ruthenian-Turkic or Kasogian family, his probable participation in the defense of Kyiv in 1169, his stay in Vladimir on the Klyazma, his service to the prince of Ryazan Gleb Rostislavovich, and his possible involvement in the authorship of «A Word about Igor’s regiment».