Максим Рильський–Леонід Булаховський–Йосип Багмут: українська лексикологія та проблеми наукового перекладу

Abstract

Розвиток українського мовознавства в 50–60-х роках ХХ ст. пов’язаний зі становленням наукових і навчально-наукових центрів, лексикографічним опрацюванням і науковим дослідженням української мови, появою фундаментальних праць і багатотомних академічних видань. Багатогранна творча діяльність та широта наукових інтересів у різних галузях українознавчої славістичної проблематики була притаманна М. Рильському і Л. Булаховському. Вони – обидва – створили власні наукові школи, сприяли становленню української гуманітаристики. Працюючи разом з Л. Булаховським і М. Рильським, Й. Багмут був серед тих, хто відроджував перервану в 1920–1930‑ті роки традицію української славістичної школи і сприяв «розвиткові української наукової мови» (М. Рильський) передусім у галузі лексикології та лексикографії. Досягнення української лексикології пов’язані, зокрема, зі становленням соціально-політичної лексики, розвитком термінологічної системи й науковим перекладом. Ці завдання були в центрі уваги М. Рильського, Л. Булаховського, Й. Багмута. Як науковець і перекладач Й. Багмут наголошував на суспільному значенні нормативної лінгвістики і вимагав максимальної точності в науковому перекладі, особливо при передачі іншомовних ідіоматичних висловів і фразеологічних одиниць. Звернення до наукового досвіду Й. Багмута та інших визначних українських мовознавців набуває особливого значення в умовах виходу української мови з‑під культурно-мовної залежності, що вимагає глибокого вивчення у всій повноті її функціонального й історичного виміру.The development of Ukrainian linguistics in the 1950s –1960s is connected with the formation of scientific and educational centres, lexicological analysis and scientific research of the Ukrainian language, the appearance of basic works and multivolume academic editions. Multifaceted creative activity and wide scientific interests in various spheres of Ukrainian and Slavic Studies are typical for M. Rylskyi and L. Bulakhovskyi. Both scholars have created their own scientific schools and promoted the formation of Ukrainian humanitarian studies. Working together with L. Bulakhovskyi and M. Rylskyi, Y. Bahmut is among those who have revived the tradition of Ukrainian Slavic School intermitted in the 1920s –1930s, and assisted the development of Ukrainian scientific language (M. Rylsky), first of all in the sphere of lexicology and lexicography. The achievements of Ukrainian lexicology are connected, in particular, with the formation of social and political vocabulary, the development of the terminological system, and scientific translation. These tasks are in the spotlight of M. Rylskyi, L. Bulakhovskyi, and Y. Bahmut. Y. Bahmut, as a scholar and translator, has emphasized the significance of normative linguistics and insisted upon the highest possible faithfulness of scientific translation, in particular when it deals with idiomatic constructions and phraseological units. Studying the scientific experience of Y. Bahmut and other prominent Ukrainian linguists gains special meaning in the conditions, when the Ukrainian language is unyoking cultural and language dependence, which requires thorough research in order to delineate functional and historical dimensions of their academic heritage.