Комплекс терракот из раскопа античного святилища на поселении «Полянка» в Крымском Приазовье

Abstract

В 2010 г. было исследовано небольшое сельское святилище, расположенное на возвышенности в 150 м к юго-востоку от античного городища «Полянка». Как и большинство сельских святилищ, оно скромное и непритязательное, плохо сохранилось, но, вместе с тем, расширяет круг уже известных сакральных комплексов. Представленная небольшая коллекция терракот включает в себя разновременные образцы, имеющие отношение к разным этапам функционирования святилища. Фрагменты наиболее ранних терракотовых статуэток попали в святилище в основной период его существования (III-I вв. до н.э.) и связаны непосредственно с религиозными воззрениями населения городища «Полянка». Находки терракот, датируемые II–III вв. н.э., в совокупности с поздним материалом, позволяют предполагать длительное сохранение памяти о сакральном значении этих мест даже после прекращения жизни на поселении.

У 2010 р. було досліджено невелике сільське святилище, розташоване на пагорбі у 150 м до південного сходу від античного городища «Полянка». Як і більшість сільських святилищ, воно скромне та невибагливе, погано збереглося, але, разом з тим, розширює коло вже відомих сакральних комплексів. Представлена невелика колекція теракот включає до себе різночасові зразки, які мають відношення до різних етапів функціонування святилища. Фрагменти найбільшранніх теракотових статуеток потрапили до святилища в основний період його існування (ІІІ-І ст. до н.е.) та пов’язані безпосередньо з релігійними поглядами населення городища «Полянка». Знахідки теракот, які датуються ІІ-ІІІ ст. н.е., в сукупності з пізнім матеріалом дозволяють припускати тривале збереження

In 2010, a small rural sanctuary, situated on a hill 150 meters southeast of the ancient settlement Polyanka was investigated. Like most rural sanctuaries, it is modest and unassuming, badly preserved, but at the same time, expands the range of known sacred complexes. Presented small collection of terracotta includes different time patterns related to different stages of functioning of the sanctuary. The earliest fragments of terracotta figurines were in the sanctuary during the main period of its existence (the 3rd- the 1st cc. BC), and were directly connected with the religious views of the settlement Polyanka population. Terracotta finds dating back to the 2nd-3rd cc. BC, together with late material, suggest long lasting memory of the sacred meaning of these sites even after the termination of life in the settlement.