«Бачив уві сні Новгород-Сіверський…»

Abstract

У період тяжкого десятирічного заслання в казахські степи — час солдатчини — Т. Г. Шевченко не раз поривався вести «Щоденник». Ще 25—29 лютого 1848 року в листі до В. Репніної він зазначав: «Со дня прибытия моего в Крепость Орскую я пишу дневник свой, сегодня развернул тетрадь и думал сообщить вам хоть одну страницу, — и что же! так однообразно-грустно, что я сам испугался — и сжег мой дневник на догорающей свече». Той «Щоденник», який дійшов до нас, являє, власне, собою поетові записи у Новопетровському укріпленні в останні місяці заслання, коли він чекав офіційного повідомлення про своє звільнення. Записи не стільки для себе, скільки для добрих, щирих друзів. На його сторінках Шевченко вів бесіду з самим собою, розмірковував, записував найпотаємніші думки, поривався до далекої рідної України і згадував, згадував...