Страсти по русским архиереям XI–XIII веков (кто имел право судить русских архиереев?)

Abstract

Зроблено спробу систематизації відомостей про суди над давньоруськими архиєреями в XI–XIII ст. Повідомлення джерел дозволяють зробити висновок, що, не вважаючи на декларовану канонічно-правову автономію церкви, духовенство і архіпастирі нерідко виявлялися притягненими до різних судів: імператорського, патріаршого, митрополичого, князівського, вічевого. Попередній аналіз повідомлень давньоруських джерел дозволяє зробити висновок, що суди над архиєреями в Стародавній Русі хоч і орієнтувалися на візантійські норми, однак мали регіональну специфіку, яка відображала правові традиції конкретних земель. При цьому становище архиєреїв-візантійців було більш вигідним, ніж єпископів з числа представників місцевого населення.

In the article presented to the attention of readers, an attempt was made to systematize information about the trials of the Old Russian bishops in the XI-XIII centuries. Messages from sources allow us to conclude that the clergy and archpastors often found themselves under various courts: imperial, patriarchal, metropolitan, princely, veche. A preliminary analysis of the messages of ancient Russian sources allows us to conclude that the trials of bishops in Ancient Russia were oriented to Byzantine norms, but had regional specifics. This specificity reflected the legal traditions of specific lands. At the same time, the position of the Byzantine bishops was more advantageous than the bishops from among the representatives of the local population.