Годинник і календар у підрадянській Україні 1920–1930-х років: механізми привласнення часу і хронотопу

Abstract

У статті досліджено маловивчені аспекти радянської соціальної інженерії, а саме: процес формування специфічного радянського простору-часу. Годинники і календарі за радянських часів були і символом, і результатом практик привласнення часу державою. У дослідженні проаналізовано механізми «навчання часу» як добровільного, так і примусового порядків; охарактеризовано методи та підходи встановлення державного контролю над часом і засоби перегляду логіки організації радянського календаря в 1920–1930-х роках.

В статье исследуется малоизученные аспекты советской социальной инженерии, а именно: формирование специфического советского пространства-времени. Часы и календари в советские времена были и символом, и результатом практики присвоения времени государством. В исследовании проанализированы механизмы «научения времени» как добровольного, так и принудительного порядка; охарактеризованы методы и подходы установления государственного контроля над временем и способы пересмотра логики организации календаря в 1920–1930-е годы.

The article explores the little-studied aspects of Soviet social engineering, namely the process of specific Soviet time-space formation. In Soviet times, timepieces and calendars were both a symbol and a result of time appropriation practices carried out by the state. The study analyses the mechanisms of learning the timing, both voluntarily and compulsorily, and describes the methods and approaches to establishing time control by the state, as well as the means of examining the logic of the Soviet calendar arrangement in the 1920s–1930s.