Національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз

Abstract

У сучасних геополітичних умовах найвищу цінність тієї чи іншої країни закладено в її цивілізаційній суб’єктності, яка й робить державу дійсно незалежною. Показано, що без суб’єктності незалежність стає лише формальністю, маскою, що прикриває залежність країни від сильних геополітичних гравців. Саме тому надзвичайно важливою є стійкість (резильєнтність) цивілізаційної суб’єктності країни, яку автори характеризують як національну резильєнтність. На основі розробленої авторами методології метаантропологічного потенціалізму національну резильєнтність визначено як стратегію забезпечення збалансованості розвитку та успішного протистояння зовнішнім і внутрішнім загрозам, і більше того, як передбачення викликів та пошук відповідей на них заради гідної самореалізації та гуманістичного розвитку людини. Проаналізовано зовнішній та внутрішній виміри національної резильєнтності, а також її пріоритетні напрями. Досліджено питання взаємодії національної резильєнтності й національної безпеки, поставлено проблему інституційного забезпечення стратегії національної резильєнтності.

In modern geopolitical conditions, the highest value of a country lies in its civilizational subjectivity, which makes the state truly independent. It has been shown that without subjectivity, independence becomes only a formality, a mask that covers the country's dependence on strong geopolitical players. That is why the resilience of the civilizational subjectivity of the country, which the authors characterize as national resilience, is extremely important. Based on the methodology of metaanthropological potentialism developed by the authors, national resilience is defined as a strategy to ensure balanced development and successful resistance to external and internal threats, and moreover as anticipating challenges and finding answers to them for decent self-realization and humanistic development. The external and internal dimensions of national resilience, as well as its priority areas are analyzed. The question of interaction of national resilience and national security is investigated, the problem of institutional maintenance of strategy of national resilience is put forward.