Геофизические модели тектоносферы Западной Антарктики

Abstract

Построены тепловые модели верхней мантии и плотностные модели коры с использованием геологических данных, сведений о магнитном и гравитационном полях, скоростных разрезах, сейсмичности для Антарктического полуострова (АП) и территорий к северу и западу от него. Проведена одномерная инверсия кривых МТЗ вдоль профилей от обе. Акад. Вернадский (западнее АП) до острова Робертсон (восточная окраина ледника Ларсена) и на о-вах Росс и Сеймур. На геоэлектрической модели выделяются: 1) осадочный слой 2)в коре и верхней мантии — слой с удельным сопротивлением менее 20 Ом-м на глубинах от 20-40 до 70-80 км (местами до 100 км). Геофизические модели качественно согласуются с представлениями адвекционно-полиморфной гипотезы.

Побудовано теплові моделі верхньої мантії і густинні моделі кори з використанням геологічних даних, інформації про магнітне і гравітаційне поля, швидкісні розрізи, сейсмічність для Антарктичного півострова (АП) і територій на північ та захід від нього. Проведено одновимірну інверсію кривих МТЗ вздовж профілю від обс. Акад. Вернадський (на захід від АП) до острова Робертсон (східна межа льодовика Ларсена) та на о-вах Росс і Сеймур. На геоелектричній моделі визначено осадовий шар, в корі і верхній мантії — шар з питомим опором меншим за 20 Ом-м на глибинах від 20-40 до 70-80 км (в деяких місцях — до 100 км). Геофізичні моделі узгоджуються з уявленнями адвекційно-поліморфної гіпотези.

Thermal models of the upper /mantle and density models of the crust are constructed with use of geological data, data on magnetic and gravity fields, velocity cross-sections, seismicity for Antarctic peninsula (AP) and territories to the north and to the west of it are performed. One-dimensional inversion of MTS curves along profiles from obs. Acad. Vernadsky (to the west from AP) to Robertson island (east edge of Larsen glacier ) and on Ross and Seymour islands (north edge of Larsen glacier), is made. In the geoelectric model there are found the sedimentary layer and a layer with specific resistance less than 20 Ohm-m at a depth of 20-40 up to 70-80 km (100 km at most) in the crust and the upper mantle. Geophysical models are conformed to the advection-polymorphous hypothesis.