327ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) УДК 904.2(477.85)“11/12”-035.3 DOI: 10.37445/adiu.2020.02.24 І. П. Возний обробіток дереВини нА теренАх піВніЧної бУкоВини В хіі — перШіЙ полоВині хііі ст. МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ У статті розглянуто розвиток деревообробного ремесла на давньоруських поселеннях Північної Бу- ковини. Аналізуються способи обробітку деревини, будівельних з’єднань та подається номенклатура й типологія деревообробного інструментарію. Ключові слова: деревообробіток, ділова дереви- на, тесля, бондар, тесло. Дослідження теренів краю дає можливість реконструювати картину економічного життя його населення. Правда, про розвиток різних галузей ремісничого виробництва частіше до- водиться судити за знахідками готових виробів, ніж за виявленими майстернями. звідси міс- цеве виготовлення тих чи інших предметів не завжди може бути доведене. за всі роки розко- пок на Буковині тут виявлено більш чи менш значні скупчення сировини, напівфабрикатів та інструментів, які дозволяють розглядати їх як комплекс ремісничої майстерні. важливе місце в господарському житті дав- ньоруського населення Північної Буковини займало деревообробне ремесло. Тривалий час ця галузь давньоруської промисловості зали- шалася маловивченою, оскільки археологічних матеріалів було недостатньо. У культурному шарі Північної Буковини органічні залишки, в тому числі й дерево, у більшості випадків не зберігаються. Але безсумнівно, що на території регіону було поширене деревообробне ремесло, хоча інструментів, пов’язаних з ним на відкри- тих поселеннях не виявлено. в основному, вони відомі з городищ та міст. Розвитку деревообробітку сприяли значні площі лісових масивів на досліджуваних тере- нах в період середньовіччя а значить наявності достатньої сировинної бази. У зв’язку з цим основним виробним матеріалом у давній Русі було дерево. житла й укріплення, майстерні та інші господарські споруди, різні побутові та господарські предмети, знаряддя праці, меблі й домашнє начиння робилися з дерева. Майс- три були добре обізнані з якістю деревини, її технічними властивостями і широко приміня- ли її в залежності від технічних умов виробу і фізико-механічних властивостей породи. Для різних потреб вони використовували у вироб- ництві всі відомі місцеві породи дерев. У порів- нянні з Новгородом, де застосовували 19 порід з місцевого лісу і вісім привізних (Колчин 1968, с. 11), на теренах Північної Буковини відомо 22 місцеві породи (ред. жупанський 1993, с. 54— 56). На досліджуваній території зростають дуб, ясен, граб звичайний, клен гостролистий, липа, бук лісовий, черешня, яблуня, грецький горіх, каштан, верба, ліщина звичайна, явір, в’яз, осика, береза бородавчаста, ялиця біла, ялина (місцева назва — смерека), ялівець сибірський, сосна жереп. До рідкісних належать тис ягід- ний і берека лікарська. Із архівних даних відо- мо, що турки охоче брали данину тисовою дере- виною замість золота, бо вона дуже довговічна, не гниє (народна назва «негній-дерево»; ред. жупанський 1993, с. 55). Берека лікарська має надзвичайну красиву текстуру, яка часто вико- ристовувалася для виготовлення меблів. Самими поширеними видами ділового дере- ва, для зведення укріплень городищ та міст, були дуб і бук, інколи граб (Тимощук 1982, с. 59). Сосна та ялиця йшли, в основному, на споруд- ження житлових будівель, господарських спо- руд. завдяки смолистій деревині, стіни споруд менше піддавалися впливу зовнішніх при- родних умов та грибків. вона мала малу во- допроникність, але добре піддавалася обробці © І. П. вОзНИй, 2020 328 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Матеріальна культура доби середньовіччя різальним інструментом. Сосна є придатним матеріалом для виготовлення посуду для рід- ни, у тому числі й води. Із деревини листяних порід (клен, ясен) виготовляли дерев’яний по- суд. На теренах Середнього Подніпров’я посуд виготовлений з клена становив 67,3 %, з ясе- на — 25,5 % (Сергєєва 1998, с. 120). Дереви- на ясена є твердою, міцною, в’язкою, вона не розтріскується, добре обробляється різальним інструментом. за технічними властивостями до неї близька деревина клена. Із бука, явора, ялівця та жерепу виготов- ляли ложки (Шухевич 1997, с. 275). Явір та березу використовували кориткарі. Із клена, який легко обробляється, дає гладку поверхню й добре полірується, частіше виготовляли різ- ний посуд. Із ясеня, який відзначався високою твердістю і в’язкістю, виточували на токарних станках посуд. Бондарі та стельмахи у своєму ремеслі використовували переважно породи дуба та бука. Обручі для бочок виготовлялися з деревини яка добре гнеться (ліщина, верба, липа). Із липи виробляли великі довбані по- судини. Деревина липи м’яка, не схильна до розтріскування, добре піддається обробці, але вона пориста, нестійка до грибкових уражень, досить добре вбирає воду. Тому місткості з липи найбільше використовувалися для зберігання сипучих речовин. У літописах часто вживається вираз «срубить город»: «того ж лета заложенъ бысть град Суж- даль и срублены бысть того ж лета», «и по томъ сроуби на немь городъ и нарче имя емоу Каме- нець» (Лаврентьевская летопись 2001, с. 409). Однією з повинностей селян була рубка лісу, який заготовлювали взимку: «Повеле древо- делам да приготовят дерева на сограждение церкви, бе бо уже время зимне» (Бугославсь- кий 1928, с. 28). У Галицько-волинському літо- писі під 1276 р. згадано «моуж хитра именемь Алексоу», який «при отце его многы городы роубя» (ред. Котляр 2002, с. 133). Про теслярів сказано в літописі під 1016 р. коли Святополків воєвода вовчий Хвіст говорив до новгородців «что приидосте с хромьцемъ симъ а вы плот- ници суще а приставимо вы хоромъ рубить на- шихъ» (Ипатьевская… 2001, с. 129). заготівля лісу для будівництва за писемними та етнографічними джерелами велася взимку. Із місця промислу деревину могли сплавляти по річках, як це робилося на теренах Північної Буковини до середини ХХ ст. (Шухевич 1997, с. 209). Більша частина деревини йшла в спра- ву у вигляді колод або жердин. Дерев’яні спо- руди в основному зводилися з цілих колод. Із дерева могли виготовляти сільськогос- подарські знаряддя праці (ціпи, граблі, вила чесала, ступи), деталі станків (ткацьких, то- карних, жорнового поставу), значну частину до- машнього начиння. Бондарство, кориткарство було широко розповсюджене на досліджуваних теренах до середини ХХ ст. При цьому форма, способи виготовлення практично не відрізня- лися від попередніх хронологічних періодів (рис. 1). Це засвідчує порівняння з залишками дерев’яних виробів Х—ХІV ст., виявлених на інших територіях Давньоруської держави (Хо- рошев 1997, табл. 1: 2—4). Про побутування в господарстві давньоруського населення бочок й інших ємностей свідчать писемні джерела. «Обреете бъчвь… пелену сущю меду» (Срезнев- ский 2003, с. 202), «и повеле ископати колодязъ и вставити тамо кадь, а нальяти цежа кадь» (Лаврентьевская… 2001, с. 128). Про це ж свід- чить керамічна полив’яна іграшка, виявлена в Ізяславі, яка зображувала сидячого зверху на бочці чоловіка (Кучера 1986, с. 351). Про наявність у господарстві місцевого насе- лення відер можуть свідчити знахідки дужок й оковок на городищах чорнівка, Недобоївці, Ленківцях на Пруті, на поселеннях Митків, Рашків (Тимощук 1982, с. 76; Пивоваров 2006, с. 130; возний 2009, с. 212). Стержень дужки робився прямокутним у плані, перекрученим або напівкруглим. Так, на чорнівському го- родищі виявлено три фрагменти дужок пів- круглої форми, кінець яких загнутий петлею (рис. 2: 1). Одна дужка зроблена з квадратного перекрученого стержня, який теж закінчував- ся петлями. Аналогії їм знаходимо на багатьох поселеннях давньоруської держави (Беляєва, Кубишев 1995, с. 29; Шекун, веремейчик 1999, рис. 67: 10; винокур та ін. 2004, рис. 90: 2—4; Петрашенко 2005, с. 85). Місцеві теслі виготовляли з дерева домови- ни, тип яких добре відомий у містах Русі і зга- дується в літописах «да плачюся надъ гробом его и сотворю тризну мужю мвоему», «отъ всякоя вещи ягоже и гробъ его есть» (Лаврен- тьевская… 2001, с. 58, 281). Місцеві стельмахи добре володіли прийома- ми обробітку дерева. за етнографічними дже- релами, їм були відомі різні способи з’єднання окремих деталей і елементів між собою у пев- ному виробі або в споруді. Основним прийомом було з’єднання замками. При з’єднанні стін споруд під кутом, використовували різноманіт- ні замки «вугли», «замки», «у каню», «у вугу», «в обло» тощо (рис. 3; Шухевич 1997, с. 116—117). Для міцності з’єднання 3—4 кінців між собою просвердлювали отвори в колодах і вставляли чопи-тиблі. Така техніка широко представле- на на інших теренах давньоруської держави (Колчин 1985, с. 260). При поздовжньому го- ризонтальному з’єднанні колод або протесів найбільш широко використовували наступні прийоми зрощування: прямий накладний, ко- сий накладний, накладний з прямим зрубом, торців з прямим зубом. Деревообробний інструментарій в архе- ологічних матеріалах з території Північної Буковини представлений цілими формами і фрагментами лез сокир, долотами, свердлами, теслами, а також частинами дерев’яного посу- 329ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Возний, І. П. Обробіток деревини на теренах північної Буковини в ХІІ — першій половині ХІІІ ст. ду, що виявлені на городищах чорнівка, Не- добоївці, містах Ленківцях на Пруті, василеві (возний 2009, с. 213). Універсальним знаряддям для роботи з де- ревом були сокири (рис. 4). чорнівські сокири вузьколезові з боковими щекавицями довжи- ною 16—18 см. Ширина леза становила 6— 6,5 см, діаметр втулки 3,5 см (рис. 2: 2). вони, за класифікацією А. М. Кірпічнікова, відносяться до типу VIIIA і датуються XII — першою поло- виною XIII ст. (Кирпичников 1966, с. 26). за ти- пологією Б. О. Колчина, вони становлять 1 і 2 перехідні види, які датуються початком ХІІІ ст. (Колчин 1982, с. 163) Аналогічні знахідки ві- домі на багатьох поселеннях Давньоруської держави (Колчин 1985, табл. 97: 12—13; Маяр- чак 2018, с. 245). У сокир цього типу коефіцієнт корисної дії доходив майже одиниці. важливим інструментом при обробці дере- вини були тесла, якими видовбували різно- манітні отвори та пази. відомі вони на Недо- боївському городищі та зеленій Липі (рис. 2: 4; Пивоваров 2006, рис. 27: 7). Тесло відноситься до втульчатих знарядь з колінчатим руків’ям. його довжина 11 см, ширина леза 5,7 см. Такий інструмент зручний для роботи однією рукою при виготовленні різного посуду. його втулка утворилася шляхом загинання бокових кінців і їх проковування. Аналогії йому відомі в Ігрені, Олексіївні, Серенську, Автуничах, Дорогобужі рис. 1. Дерев’яні вироби ХІХ — першої половини ХХ ст. з теренів Північної Буковини 330 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Матеріальна культура доби середньовіччя тощо (Козловський 1990, с. 38; Шекун, вере- мейчик 1999, рис. 65: 31; Прищепа 2016, с. 96). Для видовбування різних пазів і виїмок в дереві використовувалися залізні долота, які виявлені серед матеріалів чорнівського, Недо- боївського городищ (возний 2009, с. 214). чор- нівський інструмент знайдений серед набору предметів «будівничої жертви» і тому має чіт- ке датування − друга половина XII ст. — час спорудження житла (рис. 2: 3). Подібне доло- то виявлене також у житлово-господарському зрубі 2. Ці інструменти характеризують ступінь деревообробного ремесла. Долото представля- ло собою металевий чотирьохгранний з фаска- ми стержень з лезом на одному кінці і обухом на іншому. його розміри становили: довжина стержня 16,5, ширина — 1,2 см. Останнє витяг- нуте, зі скошеним кутом і дещо відтягнутою рі- жучою гранню, було конструктивно найбільш раціональним для довбання дерева. Кут різан- ня леза дорівнював 20°. Для виготовлення круглих чистих отворів у деревині в давній Русі широко використову- валися свердла. На теренах Північної Буко- вини вони виявлені на чорнівському городи- щі (рис. 2: 8; Тимощук 1982, с. 70; Пивоваров 2006, с. 132). У житлово-господарському зрубі 2 виявлено спіральне свердло, зроблене з квад- ратового в плані стержня довжиною 25 см, верх якого приплюснутий у вигляді прямокутника. На знарядді права спіраль зроблена у півтора оберта. Діаметр останнього сягав 1 см. Анало- гічні знахідки відомі в Родні, Новгороді, Се- ренську, Озаричах, Шепетівці тощо (Колчин 1985, с. 283; Беляева, Кубишев 1995, с. 94; Коз- ловський 1990, с. 38). Інше — пероподібне свердло довжиною 36,8 см, при ширині пера 2,1 см (рис. 2: 7). У давній Русі вони були основним типом свер- дел. Аналогії такому знаряддю відомі серед археологічних матеріалів ряду давньоруських пам’яток з інших територій (Маярчак 2018, с. 244). До предметів пов’язаних з деревообробним ремеслом відноситься фрагмент ложкоріза з чорнівського городища та незначні частини рис. 2. знаряддя та предмети, пов’язані з деревообробним ремеслом: 1 — дужка до відра; 2 — сокира, 3, 5 — долото; 4, 13 — тесло; 6 — кріпильний стержень; 7—8 — свердло; 9—10 — дерев’яний посуд; 11, 12 — дерев’яні кілки; 14—33 — цвяхи; 34 — скоба (1—3, 6—12, 14—16, 34 — чорнівка; 5, 21—27 — Ленківці на Пруті; 4 — Недобоївці; 13, 28—33 — зелена Липа; 17—20 — василів) 331ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Возний, І. П. Обробіток деревини на теренах північної Буковини в ХІІ — першій половині ХІІІ ст. пили з Недобоївців (Пивоваров 2006, с. 132). знахідки ложкорізів відомі в Ігрені, Бересті, Райках, Рязані тощо (Козловський 1990, с. 38). Серед матеріалів городища в зеленій Липі зустрінутий скобель, який використовувався для стругання дерева після обробки сокирою чи теслом (Тимощук 1982, с. 90). Довжина його прямолінійного леза становить 5 см, ширина 1 см. від нього вбік відходять дві ручки дов- жиною 15 см. є згадки про знахідки скобелів у василеві, на поселенні ХІІІ—ХІV ст. Рашків (Пивоваров 2006, с. 133). Аналогічні знахідки відомі на поселеннях Автуничі, Дорогобуж, віта Политова тощо (Прищепа 2016, с. 96). Необхідно згадати звичайні ножі — найпо- ширеніші і важливі інструменти для обробки дерева. Практично будь-яким ножем мож- на було виготовляти різноманітні невеликі дерев’яні вироби. Із деревообробним ремеслом можуть бути пов’язані знахідки цвяхів. У залежності від призначення, вони поділяються на будівель- но-кріпильні, обойні, шевські, підковні, а за виглядом головки — на цвяхи і костилі. вони являють собою стержні квадратної форми в пе- ретині, а в поздовжньому — клиновидні, які повільно загострюються до самого кінця. Ша- почки, в основному, круглі або овальні, розплю- щені. На території Північної Буковини вони відомі практично на всіх городищах і окремих поселеннях (Тимощук 1992, с. 76; возний 2009, с. 216). Більшість із них складали будівельно- кріпильні. Довжина їх коливається 7—9 см, ширина сторони 0,5—0,6 см (рис. 2: 14—33). Крім того, на чорнівському городищі знайдено три скоби, зроблені з залізного стержня, квад- ратного в плані, зігнутого до середини (рис. 2: 34). Там само виявлено залізний стержень, довжиною до 20 см, для кріплення дерев’яних конструкцій в наземних житлах (рис. 2: 6). Подібні предмети відомі серед матеріалів Пліс- неська (Петрашенко 2005, с. 83). У давньоруські часи досить поширеним був дерев’яний посуд, що забезпечувалося наяв- ністю достатньої сировинної бази для його ви- готовлення. На теренах краю є знахідки, які свідчать про наявність точеного або видовбано- го дерев’яного посуду. він був менш зручним ніж глиняний. Такий посуд не був придатним для приготування їжі й міг використовувати- ся не для всякого господарського призначен- ня. Однак він як й інше дерев’яне начиння також широко використовувалося на теренах давньої Русі. через погану збереженість він дійшов до нас у незначній кількості. Це, в ос- новному, фрагменти дерев’яних мисок і чаш із чорнівського городища (рис. 2: 9, 10; возний 2006, с. 216). Там само знайдені фрагменти дерев’яних предметів невідомого призначення. Один з них прямокутний в плані, один кінець заокруглений, інший обламаний. Довжина рис. 3. зразки дерев’яних з’єднань (за: Колчин 1985) рис. 4. Робота сокирою, зображення в церкві св. Іо- ана Ботезата в монастирі ХV—ХVІ ст. у Гуморулуї (Південна Буковина, Румунія) (за: Solcanu 2002) 332 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Матеріальна культура доби середньовіччя його 4,5 см, розміри сторін 3,2 × 2,3 см. з одного боку є зарубка, зроблена залізним ножем. Дру- гий у вигляді дерев’яної планки, загостреної з одного боку. Її довжина 3,5, ширина 2,5, товщи- на 1 см. Інший нагадує шахову фігуру пішака. висота його 1,8, діаметр низу становить 2,5, верху 1,6 см. На городищі виявлені дерев’яні кілки, конусоподібні в плані, довжиною 6,4 см, діаметром 0,8 см. На одному кілочку є три за- рубки, зроблені ножем (рис. 2: 11, 12). Мож- ливо вони є фрагментами дерев’яних веретен, оскільки їх діаметр співпадає з внутрішнім діа- метром пряслиць Подібні знахідки відомі й на інших давньоруських пам’ятках (Сергєєва 2015, рис. 18; 19). Таким чином, матеріали, що стосуються де- ревообробного ремесла, відкриті під час архе- ологічних досліджень даного регіону, дозволя- ють судити про розвиток деревообробної справи як промислу, що не виходив за межі хатнього. літерАтУрА Бєляєва, С. О., Кубишев, А. І. 1995. Поселення Дніпровського Лівобережжя Х—ХV ст. Київ: Нау- кова думка. Бугославський, С. А. 1928. Україно-руські пам’ятки XI—XVIII вв. про князiв Бориса та Глiба (розвiдка й тексти). Київ: вУАН. винокур, І. С., журко, О. І., Мегей, в. П., Яку- бовський, в. І. 2004. Літописний Губин ХІІ—ХІІІ ст. Болохівська земля. Київ; Кам’янець-Подільський; Хмельницький; Старокостянтинів. возний, І. П. 2009. Історико-культурний роз- виток населення межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра в Х—ХІV ст., 2: Матеріальна, духовна культура та соціально-історичний розви- ток. чернівці: золоті литаври. жупанський, Я. І. (ред.). 1993. Географія Черні- вецької області. чернівці. Ипатьевская… 2001. Ипатьевская летопись. Полное собрание русских летописей, 5-е изд. Моск- ва: Языки славянской культуры, ІІ. Кирпичников, А. Н. 1966. Древнерусское оружие, 2: Копья, сулицы, боевые топоры, булавы, кистени ІХ—ХІІІ вв. Москва; Ленинград: Наука. Археология СССР. Свод археологических источников, Е 1-36. Козловський, А. О. 1990. Історико-культурний розвиток Південного Подніпров’я в IX—XIV ст. Київ: Наукова думка. Колчин, Б. А. 1968. Новгородские древности. Де- ревянные изделия. Москва; Ленинград: Наука. Ар- хеология СССР. Свод археологических источников, Е 1-55. Колчин, Б. А. 1982. Хронология Новгородских древностей. в: Колчин, Б. А., Янин, в. Л. (ред.). Нов- городский сборник 50 лет раскопок Новгорода. Мос- ква: Наука, с. 156-177. Колчин, Б. А. 1985. Ремесло. в: Рыбаков, Б. А. (ред.). Древняя Русь. Город, замок, село. Москва: На- ука, с. 243-297. Котляр, М. Ф. (ред.). 2002. Галицько-Волинський літопис. Дослідження. Текст. Коментар. Київ: На- укова думка. Кучера, М. П. 1986. Керамика. в: Артеменко, И. И. (ред.). Археология Украинской ССР. Киев. На- укова думка, ІІІ, с. 446-455. Лаврентьевская… 2001. Лаврентьевская лето- пись. Полное собрание русских летописей, 4-е изд. доп. Москва: Языки Русской культуры, І. Маярчак, С. П. 2018. Історико-культурний роз- виток Середньодністровського Лівобережжя у ІХ—ХІІІ ст. і формування Пониззя. Хмельницький: Сторожук О. в. Петрашенко, в. А. 2005. Древнерусское село (по материалам поселений у с. Григоровка). Киев: НА ІА НАН України. Пивоваров, С. в. 2006. Середньовічне населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дніст- ра (ХІ — перша половина ХІІІ ст.). чернівці: зеле- на Буковина. Прищепа, Б. А. 2016. Погоринські міста в Х— ХІІІ ст. Рівне: Дятлик М. Сергєєва, М. С. 1998. Дерев’яний посуд з давньо- руських міст Середнього Подніпров’я. Археологія, 1, с. 118-128. Сергєєва, М. С. 2015. Майстри з обробки дерева та кістки давньоруського міста Воїня. Київ; Хар- ків: Майдан. Срезневский, И. И. 2003. Материалы для сло- варя древнерусского языка. В трёх томах. Москва: знак, 1. Тимощук, Б. О. 1982. Давньоруська Буковина (Х — перша половина ХІV ст.). Київ: Наукова дум- ка. Хорошев, А. С. 1997. Предметы жилого помеще- ния. в: Колчин, Б. А., Макарова, Т. И. (ред.). Древ- няя Русь. Быт и культура. Москва: Наука, с. 8- 10. Шекун, О. в., веремейчик, О. М. 1999. Давнь- оруське поселення Ліскове. чернігів: Деснянська думка. Шухевич, в. О. 1997. Гуцульщина. Перша і друга частини. верховина: журнал Гуцульщина. Solcanu, I. 2002. Artă şi societate Românească (sec. XIV—XVIII). Bucureşti: Enciclopedică. REFERENSCES Bieliaieva, S. O., Kubyshev, A. I. 1995. Poselennia Dni- provskoho Livoberezhzhia Х—ХV st. Kyiv: Naukova dumka. Buhoslavskyi, S. A. 1928. Ukraino-ruski pam’iatky XI— XVIII vv. pro kniaziv Borysa ta Hliba: (Rozvidka y teksty). Kyiv: VUAN. Vynokur, I. S., Zhurko, O. I., Mehei, V. P., Yakubovskyi, V. I. 2004. Litopysnyi Hubyn ХII—ХIII st. Bolokhivska zem- lia. Kyiv; Kam’ianets-Podilskyi; Khmelnytskyi; Starokostian- tyniv. Voznyi, I. P. 2009. Istoryko-kulturnyi rozvytok naselen- nia mezhyrichchia Verkhnoho Siretu ta Serednoho Dnistra v Х—ХIV st. 2: Materialna, dukhovna kultura ta sotsialno-isto- rychnyi rozvytok. Chernivtsi: Zoloti lytavry. Zhupanskyi, Ya. I. (ed.). 1993. Heohrafiia Chernivetskoi oblasti. Chernivtsi. Іpatyevskaya… 2001. Іpatyevskaya letopis. Polnoye so- braniye russkikh letopisey, 5-e izd. Moskva: Yazyki slavyan- skoy kultury, ІІ. Kirpichnikov, A. N. 1966. Drevnerusskoye oruzhiye, 2: Kopia, sulitsy, boyevyye topory, bulavy, kisteni ІХ—ХІІІ vv. Moskva; Leningrad: Nauka. Arkheologiya SSSR. Svod arkhe- ologicheskikh istochnikov, E 1-36. Kozlovskyi, A.O. 1990. Istoryko-kulturnyi rozvytok Pivden- noho Podniprov’ia v IX—XIV st. Kyiv: Naukova dumka. Kolchin, B. A. 1968. Novgorodskiye drevnosti. Derevy- annyye izdeliya. Moskva; Leningrad: Nauka. Arkheologiya SSSR. Svod arkheologicheskikh istochnikov, E 1-55. Kolchin, B. A. 1982. Khronologiya Novgorodskikh drevnos- tey. In: Kolchin, B. A., Yanin, V. L. (eds.). Novgorodskiy sbornik 50 let raskopok Novgoroda. Moskva: Nauka, s. 156-177. 333ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Возний, І. П. Обробіток деревини на теренах північної Буковини в ХІІ — першій половині ХІІІ ст. Kolchin, B. A. 1985. Remeslo. In: Rybakov, B. A. (ed.). Drevnyaya Rus. Gorod. zamok. selo. Moskva: Nauka, s. 243- 297. Kotliar, M. F. (ed.). 2002. Halytsko-Volynskyi litopys. Doslidzhennia. Tekst. Komentar. Kyiv: Naukova dumka. Kuchera, M.P. 1986. Keramyka. In: Artemenko, Y. Y. (ed.). Arkheolohyia Ukraynskoi SSR. Kyev: Naukova dumka, III, s. 446-455. Lavrentyevskaya… 2001. Lavrentyevskaya letopis. Polnoye sobraniye russkikh letopisey, 4-e izd. dop. Moskva: Yazyki Russkoy kultury, І. Maiarchak, S. P. 2018. Istoryko-kulturnyi rozvytok Sered- nodnistrovskoho Livoberezhzhia u IХ—ХIII st. i formuvannia Ponyzzia. Khmelnytskyi: Storozhuk O. V. Petrashenko, V. A. 2005. Drevnerusskoye selo (po mate- rialam poseleniy u s. Grigorovka). Kiev: NA IA NAN Uk- rainy. Pyvovarov, S. V. 2006. Serednovichne naselennia mezhy- richchia Verkhnoho Prutu ta Serednoho Dnistra (ХI — persha polovyna ХIII st.). Chernivtsi: Zelena Bukovyna. Pryshchepa, B. A. 2016. Pohorynski mista v Х—ХIII st. Rivne: Diatlyk M. Serhieieva, M. S. 1998. Derev’ianyi posud z davnoruskykh mist Serednoho Podniprov’ia. Arkheolohiia, 1, s. 118-128. Serhieieva, M. S. 2015. Maistry z obrobky dereva ta kistky davnoruskoho mista Voinia. Kyiv; Kharkiv: Maidan. Sreznevskiy, I. I. 2003. Materialy dlya slovarya drevnerusskogo yazyka. V trekh tomakh. Moskva: Znak, 1. Tymoshchuk, B. O. 1982. Davnoruska Bukovyna (Х — per- sha polovyna ХIV st.). Kyiv: Naukova dumka. Khoroshev, A. S. 1997. Predmety zhilogo pomeshcheniya. In: Kolchin, B. A., Makarova, T. I. (eds.). Drevnyaya Rus. Byt i kultura. Moskva: Nauka, s. 8-10. Shekun, O. V., Veremeichyk, O. M. 1999. Davnoruske pose- lennia Liskove. Chernihiv: Desnianska dumka. Shukhevych, V. O. 1997. Hutsulshchyna. Persha i druha chastyny. Verkhovyna: Zhurnal Hutsulshchyna. Solcanu, I. 2002. Artă şi societate Românească (sec. XIV— XVIII). Bucureşti: Enciclopedică. I. P. Vozny WOOdWORKINg IN ThE NORThERN BuKOVYNA duRINg 12th — EARLY 13th CENTuRIES The article deals with the development of woodwork- ing industry in the medieval settlements of Northern Bukovyna which for a long time remained poor studied. During the Middle Ages this territory was covered with significant forest areas, in which there were 22 local breeds of both industrial and rare trees. Accordingly, the woodworking industry here, as well as throughout the territory of Old Rus, had many branches. Being well acquainted with the technical properties of wood the local masters widely used this knowledge depend- ing on the physical and mechanical properties of the breed. Constructing fortifications they used mainly oak and beech, for residential and commercial build- ings they used pine and fir. Hardwood (maple, ash) was spread in manufacturing of dishes, while spoons were made from the yarrow, juniper. The remains of precise or carved wooden dishes were discovered in the settle- ments of Northern Bukovyna. Beech and oak were used in the craft. Containers were made from lime to store loose materials. Local carpenters were aware of various ways of connecting individual wooden elements to each other in a particular product or construction. When erecting dwellings or household structures in corners, the main method was to connect the locks, and when connected horizontally, direct, overhead, spit joints were widely used. At the archaeological sites of North- ern Bukovyna, as the open settlements were almost not explored, considerable woodworking toolkit was discovered. It is represented as forms and fragments of blades, ax, bits, drill bits, knives, nail, etc. Their typol- ogy has wide analogies among archeological materials from other territories of the Old Rus state and is fully integrated into the generally accepted typology. Thus, materials that characterize the woodworking industry of Northern Bukovyna completely allow trace the evo- lution of the woodworking business, which developed in terms of economic development of Old Rus. Keywords: woodworking, wood, carpenter, bonder, adze. Одержано 27.08.2019 ВоЗниЙ ігор петрович, доктор історичних наук, професор, чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, вул. Коцюбинського, 2, чер- нівці, 58003, Україна. VOZNY Ihor Petrovych, Doctor of Historical Sci- ences, Professor, Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, Kotsyubinskyi str., 2, Chernivtsi, 58003, Ukraine. ORCID: 0000-0001-5808-7127; e-mail: www.voznyj.igor@gmail.com.