Провідний етнологічний осередок Української академії наук 20-х років ХХ століття

Abstract

У статті на прикладі Музею (Кабінету) антропології та етнології ім. Хв. Вовка йдеться про особливості розвитку української народознавчої науки 20х – початку 30х років ХХ ст. Порушуються питання трансформації організаційних засад діяльності профільних наукових осередків, розроблення нових дослідницьких напрямів, застосування модернізованої методології, употужнення джерельної бази етнології завдяки запровадженню стаціонарних методів польових етнографічних студій. У розвідці наголошується роль провідних вітчизняних учених (А. Носів, О. Алешо, А. Онищук, Н. Заглада, Л. Шульгина, Ю. Павлович та ін.) в інституалізації етнологічної дисципліни, аналізується їхній науковий доробок у контексті європейських дослідницьких практик.В статье на примере Музея (Кабинета) антропологии и этнологии им. Ф. Вовка идет речь об особенностях развития украинской народоведческой науки 20-х – начала 30-х годов ХХ в. Затрагиваются вопросы трансформации организационных основ деятельности профильных научных центров, разработки новых исследовательских направлений, применения модернизированной методологии, расширения базы источников этнологии благодаря внедрению стационарных методов полевых этнографических исследований. В публикации отмечается роль ведущих отечественных ученых (А. Носов, А. Алешо, А. Онищук, Н. Заглада, Л. Шульгина, Ю. Павлович и др.) в институализации этнологической дисциплины, анализируется их научный потенциал в контексте европейских исследовательских практик.While showing the Khv. Vovk Museum (Cabinet) of Anthropology and Ethnology, for example, the authoress considers the features of the advance of Ukrainian ethnology in the 1920s – early 1930s. She raises the questions of transforming the principles of organization of core scientific centres’ activities, enlarging their network, developing new research trends, introducing an updated methodology, and strengthening the source base of ethnology by virtue of realizing permanent methods of folk ethnographic studies. The article accentuates the role of leading domestic scholars (A. Nosiv, O. Alesho, A. Onyshchuk, N. Zahlada, L. Shulhyna, Yu. Pavlovych, and others) in institutionalizing the academic discipline of ethnology, as well as analyzing their creation in the context of European research practices.