Стародавній Київ у творчій долі Максима Рильського

Abstract

У статті проаналізовано унікальну розвідку «Київ в історії України», яку Максим Рильський написав 1943 р. на честь визволення столиці України від фашистських загарбників. Авторка обґрунтувала думку, що Рильський удався до нового режиму історичності. Його пізніше сформулював вихованець французької школи «Анналів» П’єр Нора, він назвав двома боками однієї медалі проекти «місця пам’яті» та «его-історія». Особливу вагу авторка статті приділила першій частині праці Рильського, накреслила культурні та літературні «місця пам’яті» стародавнього Києва від найперших літописів до схилку бароко – Софія Київська, Золоті ворота, Андріївська церква, Києво-Могилянська академія, Києво-Печерська лавра, старокиївська друкарня. Рильський тільки пунктиром накреслив «его-історії» середньовіччя і бароко: Ярослав Мудрий, Іларіон Київський, Гальшка Гулевичівна, Петро Конашевич-Сагайдачний, Петро Могила, Григорович-Барський та ін. У другій частині праці Рильського наближено роль Києва в культурі ХІХ і ХХ ст. До її аналізу В. Соболь застосувала поняття «семіофорів», яке запровадив Кшиштоф Поміан.A unique study by Maksym Rylskyi, Kyiv in the History of Ukraine, written in 1943 in honor of the liberation of the capital of Ukraine from fascist invaders, is analyzed in the article. The authoress of the article is substantiating the opinion that Rylskyi has resorted to a new regime of historicity. It is formulated later by Pierre Nora, a pupil of the French school of the Annals, who calls the projects of places of memory and ego-history two sides of the same coin. The authoress of the article attaches special importance to the first part of Rylskyi’s work, outlining the cultural and literary places of memory of ancient Kyiv from the earliest chronicles to the Baroque period – Sophia of Kyiv, Golden Gate, St. Andrew’s Church, Kyiv-Mohyla Academy, Kyiv-Pechersk Lavra, and Old Kyiv Printing House. Rylskyi only outlines the ego-stories of the Middle Ages and Baroque in dotted lines: Yaroslav the Wise, Hilarion of Kyiv, Halshka Hulevychivna, Petro Konashevych-Sahaidachnyi, Petro Mohyla, Hryhorovych-Barskyi, and others. In the second part of Rylskyi’s work, the significance of Kyiv in the culture of the 19th and 20th centuries is approached. V. Sobol applies the concept of semiophores introduced by Krzysztof Pomian to its analysis.