Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах (до витоків рашистських практик)

Abstract

У статті йдеться про те, як у XV – першій половині XVII ст. Московія змінила етнічний склад Сіверської землі та Верховських (розташовувалися у верхів’ях річки Ока) князівств – тодішніх східних теренів Русі-України – унаслідок масштабних етнічних чисток і подальшого заселення їх московитами. Показано, як у ході загарбницьких практик на зорі формування Російської імперії зароджувалися нинішні методи гібридної війни, з її пропагандою, захопленням територій, грабунками, винищенням і депортацією населення. Завдання – простежити риторику правлячих кіл Москви з обґрунтування експансії, а також дослідити дії завойовників під кутом зору виявлення етнічної складової, включно з проведеними завойовниками етнічними чистками. Джерелами слугують посольські документи, літописи, мемуари й щоденники іноземців. Методологію цього історико-­антропологічного дослідження складають напрацювання вчених із вивчення етноцентричних уявлень (Ю. Штаґля, Е. Сміта, О. Толочка) і поведінки «людей війни» домодерних часів (Ф. Контаміна, Н. Яковенко). Висновок. Порівняння загарбницьких практик Росії сьогодні й п’ятсот‑ – трьохсотлітньої давнини, включно з великодержавною демагогією правителів, як виправданням завоювань, і розбійницькою поведінкою підданих, демонструє значну схожість. Це свідчить про те, що виникнення сучасної ідеології рашизму й рашистських практик своїми витоками сягає глибокої давнини, коли майбутня Російська імперія лише почала формуватися.The article deals with how Muscovy, in the XVth–early to mid-XVIIth centuries, changed the ethnic composition of the Siverian Lands and the Upper Oka Principalities – the then eastern territories of Rus-Ukraine—due to large-scale ethnic cleansing and their subsequent settlement by Muscovites. It is shown how, in the course of expansionist practices at the dawn of the Russian Empire's formation, modern methods of hybrid war arose, with its propaganda, seizure of territories, looting, extermination, and deportation of people. The article’s task is to trace the rhetoric of Moscow’s ruling circles with regard to substantiating the imperial expansion, as well as to study actions of the conquerors from the point of view of identifying their ethnic component, including ethnic cleansing carried out by them. Sources of the study are ambassadorial documents, chronicles, memoirs, and diaries of foreigners. The methodology of this historical and anthropological investigation includes achievements of scholars in studying ethnocentric conceptions (Justin Stagl, Anthony Smith, Oleksiy Tolochko) and the behavior of war people in pre-modern times (Philippe Contamine, Natalia Yakovenko). Conclusion. The comparison between Russia’s expansionist practices of today and five to three hundred years ago, including the great-power demagogy of Russian rulers as justification for conquest, as well as the predatory behavior of Russian subjects, demonstrates a significant similarity. This indicates that the emergence of the current ideology of Rashism and Rashist practices goes back to old times, when the future Russian Empire just began to come into being.