Сучасне волонтерство як традиційна практика української народної культури

Abstract

Реалії сучасності відкоригували терміни, і нині «волонтери» – це беззбройні добровольці, що безкоштовно виконують гуманітарні місії. Взаємодопомога в традиційному суспільстві була умовою виживання громади. Відчуття справедливості вимагало віддяку за корисну справу. Християнство запровадило доброчинство абсолютно без відшкодування. Українська молодь у XVII–XIX ст. об’єднувалася в молодіжні церковні братства, завданням яких було наведення чистоти в храмі після Служби, зміна риз на образах на свята та підготовка внутрішнього простору храму до свят, наведення ладу на кладовищах. Події на Майдані в Києві 2013 року дали поштовх потужному руху добровільної і ґрунтованої на засадах братерської підтримки допомоги, за яку не годиться пропонувати якесь фінансове відшкодування. Від початку повномасштабного вторгнення українці, що з певних причин не могли долучитися до війська, активно, без жодних формальностей, почали допомагати одне одному в різних потребах: харчами й ліками старшим людям і постраждалим від російської агресії; у догляді за тваринами; у розборі завалів та багато ще в чому. Нині волонтерський рух набув масового поширення: професійна допомога на безоплатній основі як війську, так і цивільним, яку надають фахові спеціалісти та особи, у яких хобі переросло у фах; люди, які виділяють на таку допомогу весь свій час або тільки відтинок часу та за певних умов. Важливою частиною волонтерства є донати. Саме готовність та здатність самоорганізуватися, поставити цілі й завдання та вдало їх вирішити і є характерною особливістю сучасної української політичної нації.Modern realities have adjusted the terms, and now volunteers are unarmed, free-will persons performing humanitarian missions free of charge. Mutual assistance in traditional society was a condition for community survival. A sense of justice has demanded gratitude for a useful deed. Christianity has introduced charity absolutely without compensation. Ukrainian youth in the 17th–19th centuries were united in the youth church fraternities, the tasks of which were to clean the church after the service, change the robes on the images for the holidays and prepare the inner space of the church for the holidays, and put order in the cemeteries. The events on the Maidan in Kyiv in 2013 have given impetus to a powerful movement of voluntary and principled fraternal support, for which it is inappropriate to offer any financial compensation. From the beginning of the full-scale invasion, Ukrainians who for some reason could not join the army, actively, without any formalities, have started to help each other in various ways: with food and medicine for the elderly and victims of Russian aggression, in the care of animals, in the analysis of rubble, and much more. Over time, some of these needs were closed, and some grew into volunteer associations. Today, volunteering as a movement of assistance is extremely broad: professional assistance on a free basis to both the military and civilians, provided by professional specialists and persons whose hobby has turned into a profession; people who allocate all their time to such help, or only a limited time, and under certain conditions. Donating is an important part of volunteering. The willingness and ability to self-organize, set goals and tasks, and solve them successfully is a characteristic feature of the modern Ukrainian political nation.