«Хочеться вільні години присвятити етнографії»: Аривон (Іларіон) Курило-Кримчак як етнограф

Abstract

Стаття присвячена висвітленню невідомої донині сторінки в біографії непересічної особистості – Іларіона Павловича Курило-Кримчака, організатора краєзнавчих (насамперед природоохоронних) досліджень Українського Приазов’я (Мелітопольщини), директора Мелітопольського окружного краєзнавчого музею, а також підпільника й одного з керівників Мелітопольського окружного Проводу ОУН, бургомістра м. Мелітополя у 1941–1943 роках. Учитель і водночас активний дописувач Етнографічної комісії ВУАН, І. Курило-Кримчак упродовж 1926–1931 років надсилав етнографічні матеріали з українських сіл Ново-Олександрівка та Вознесенка Мелітопольської округи. Матеріали, зібрані І. Курило-Кримчаком, дозволяють реконструювати окремі елементи традиційної духовної культури українців Мелітопольщини. Вони стосуються, приміром, окремих елементів календарної обрядовості зимового циклу; народних вірувань, пов’язаних із традиційними уявленнями про воду, кота, а також пісенного фольклору. Етнографічні матеріали І. Курило-Кримчак збирав за спеціально розробленими програмами Етнографічної комісії, що значно збільшує їхню наукову вагу як емпіричних даних для наступних наукових узагальнень. Маючи високий авторитет учителя, І. Курило-Кримчак не лише сам фіксував емпіричний матеріал, але й залучав до цієї роботи сільську молодь, гуртуючи її в колі місцевого краєзнавчого гуртка. Політичні репресії, які охопили всю Україну в 1930-х роках, безпосередньо вразили й І. Курило-Кримчака, оскільки вже 1930 року він був усунений з посади керівника Мелітопольського окружного краєзнавчого музею, але згодом – поновлений. Тавро «буржуазної науки», яке тяжіло тоді над етнографією, змусило І. Курило-Кримчака згорнути діяльність у цьому напрямі й зосередитися на музейній, викладацькій та природоохоронній діяльності. Етнографічний доробок І. Курило-Кримчака в науковий обіг вводиться вперше.The article is devoted to highlighting a hitherto unknown page in the biography of an extraordinary person – Ilarion Pavlovych Kurylo-Krymchak, the organizer of local history (primarily environmental) research in the Ukrainian the Sea of Azov region (Melitopolshchyna), director of the Melitopol district local history museum, as well as an underground member and one of the leaders of the Melitopol district OUN branch, burgomaster of the city of Melitopol in 1941–1943. While teaching and, at the same time, acting as an active contributor to the Ethnographic Commission of the All-Ukrainian Academy of Sciences, I. Kurylo-Krymchak has sent ethnographic materials from the Ukrainian villages of Novo-Oleksandrivka and Voznesenka in the Melitopol district during 1926–1931. The information collected by I. Kurylo-Krymchak makes it possible to reconstruct certain elements of the traditional spiritual culture of Ukrainians of the Melitopol region. They concern, in particular, separate elements of the calendar ritual of the winter cycle; folk beliefs associated with traditional ideas about water, the cat, as well as song folklore. I. Kurylo-Krymchak has collected ethnographic materials according to specially developed programs of the Ethnographic Commission, which significantly increases their scientific value as empirical data for subsequent scientific generalizations. Having a high authority as a teacher, I. Kurylo-Krymchak has not оnly recorded empirical material himself, but also involved rural youth in this work, uniting them around the local history circle. The political repressions that swept across Ukraine in the 1930s affected I. Kurylo-Krymchak directly, since in 1930 he has been removed from the post of head of the Melitopol District Local History Museum, but was reinstated later. The stigma of ”bourgeois science”, which weighed on ethnography in those years, forced I. Kurylo-Krymchak to curtail his work in this direction and focus on museum, teaching, and environmental protection activities. The ethnographic heritage of I. Kurylo-Krymchak is introduced into scientific circulation for the first time.