Трансгенераційна пам’ять як джерело ідентичності та культурної спадщини українців: антропологічний аспект

Abstract

Стаття присвячена вивченню трансгенераційної пам’яті як ключового механізму передачі культурної спадщини. Через аналіз наукових джерел і власних польових досліджень робиться спроба простежити, як реліктові моделі поведінки, цінності та знання передаються від покоління до покоління, формуючи колективну пам’ять українців. Особливу увагу приділено антропологічному аспекту цього явища. Хоча термін «трансгенераційний» часто асоціюється з травматичними подіями, у цій статті розглядається ширший контекст. Зокрема, вказується на екстремальні ситуації, коли інстинктивні реакції, «програми виживання» часто домінують над раціональним мисленням. У публікації також розглядаються окремі механізми подолання наслідків травматичних подій, що закладені в культурі. Зазначається, що одним з важливих інструментів подолання таких наслідків є меморіальні практики. Відтак авторка зосереджується на символічних аспектах української традиційної культури, пов’язаних із культом предків і його сучасними відлуннями. Одним із ключових символів є поняття «дід» / «діди», що персоніфікує всіх пращурів і функціонує в ритуалах як форма колективної пам’яті. Цей образ – не лише архаїчний символ, а живий елемент традиції, що постійно переосмислюється в сучасних соціокультурних процесах. «Діди» як образ пам’яті виявляється на різних рівнях: у системі уявлень про зв’язок минулого, сьогодення та майбутнього, у структурі сімейних і календарних обрядів, художніх формах тощо. Отже, можна дійти висновку, що біологічні, психологічні та культурні фактори тісно взаємодіють, формуючи трансгенераційну пам’ять, а власне культура не лише передає знання й цінності, але й нині слугує інструментом адаптації до змін.The article is devoted to the study of transgenerational memory as a key mechanism of cultural heritage transmission. An attempt is made to trace how relic models of behavior, values, and knowledge are transmitted from generation to generation, forming a collective memory of Ukrainians. The analysis of scientific sources and own field research is used. Special attention is paid to the anthropological aspect of this phenomenon. Although the term ”transgenerational” is often associated with traumatic events, the broader context is considered in the submitted article. In particular, extreme situations are indicated when instinctive reactions, ”survival programs”, often dominate over rational thinking. Separate mechanisms for overcoming the consequences of traumatic events embedded in culture are also considered. It is noted that memorial practices are one of the important tools for overcoming such consequences. Therefore, the authoress is focused on the symbolic aspects of Ukrainian traditional culture, related to the cult of ancestors and its modern echoes. The concept of ”grandfather” / “forefathers” is one of the key symbols. It personifies all ancestors and functions in rituals as a form of collective memory. This image is not just an archaic symbol, but a living element of tradition that is reinterpreted constantly in modern socio-cultural processes. ”Grandfathers” as an image of memory appears at different levels: in the system of ideas about the connection between the past, present, and future, in the structure of family and calendar rituals, artistic forms, etc. Thus, it is concluded that biological, psychological, and cultural factors closely interact, forming transgenerational memory, and culture itself transmits knowledge and values, while also serving as a tool for adapting to changes.