Епістолярій у музейній справі. З історії створення музею Глухівського педуніверситету

Abstract

У статті розглянуто музей як самодостатню наукову установу, що опрацьовує та зберігає унікальні пам’ятки матеріальної та нематеріальної культури людства. Звертається увага, що презентаційною основою музею є його експозиція та екскурсії, які виконують головне комунікативне призначення закладу. Аналізується роль епістолярної спадщини як бази при створенні експозиції та тексту екскурсій, залучення її як складової культурно-просвітницької діяльності. Розглянуто історію створення музею Глухівського педагогічного університету імені Олександра Довженка, визначено роль ініціативної особистості у його заснуванні, зокрема Івана Михайловича Ляшка. Публікуються листи Хоми Максимовича Остапенка, колишнього студента Глухівського педінституту, що допомогли інформаційно доповнити експозицію музею.The article examines the museum as a self-sufficient scientific institution that processes and preserves unique monuments of tangible and intangible culture of mankind. It is emphasized that the presentation basis of the museum is its exposition and excursions, which fulfill the main communicative purpose of the institution. The role of the epistolary heritage as a basis for creating the exposition and the text of excursions, its involvement as a component of cultural and educational activities is analyzed. The history of the creation of the museum of Hlukhiv Oleksandr Dovzhenko Pedagogical University is considered, the role of the initiative personality in its foundation, in particular Ivan Mykhailovych Liashko, is determined. Letters of Khoma Maksymovych Ostapenko, a former student of Hlukhiv Pedagogical Institute, which helped to supplement the museum’s exposition, are published.