Сакральні зони південно-східного Києво-Подолу ХІ–ХІІІ ст.)

Abstract

Стаття присвячена сакральним зонам, розташованим на південно-східній частині давньоруського Подолу. Ця місцевість досить довго залишалася маловивченою у порівнянні з іншими ділянками цього давньокиївського району. Археологічні дослідження 2007–2015 рр. суттєво розширили наші уявлення про південно-східну частину давньоруського Подолу. У даній роботі ми спробували реконструювати сакральні локуси цієї території. У Х ст. Київ складався з заселеного міста – великої прибережної частини – Подолу, невеликої сакрально-адміністративної частини – Дитинця на Замковій горі та міського некрополя на Старокиївській горі. У зв’язку з активною розбудовою нового міста за часів князювання Володимира Святославича та його сина Ярослава Мудрого, жителям Подолу, тепер уже християнам, довелося шукати іншого місця для поховання своїх небіжчиків. Вони змушені були опановувати на території Подолу ділянки, вільні від масової міської забудови. Відтепер могильники починають відігравати значну роль у формуванні міської структури середньовічного Києво-Подолу. Низка ґрунтових могильників розташовувалася на крайніх точках заселення району, які через заболоченість і загрози повеней вважалися малопридатними для життя. Для визначення таких могильників в структурі давньоруського Подолу було запропоновано застосувати термін – “окраїнні могильники”. Три таких могильника та одне окреме поховання вдалося зафіксувати у південно-східній частині давньоруського Подолу. Могильники, виявлені на вул. Набережно-Хрещатицькій, 1А та вул. Набережно-Хрещатицькій, 9, належать до самих ранніх подільських могильників, їхнє активне функціонування припадає на ХІ ст.. Могильник, відкритий у 2015 р. на Поштовій площі та поховання жінки (вул. Петра Сагайдачного, 6Б), відносяться до іншого хронологічного періоду. Вони датуються ХІІ – першою половиною ХІІІ ст. Дослідження останніх років показали, що досить великі території на південно-східній окраїні давньоруського Подолу були малопридатні для заселення і тому їх часто використовували для влаштування кладовищ.Статья посвящена сакральным зонам, расположенным на юго-восточной части древнерусского Подола. Эта местность довольно долго оставалась малоизученной по сравнению с другими участками этого древнекиевского района. Археологические исследования 2007–2015 гг. существенно расширили наши представления о юго-восточной части древнерусского Подола. В данной работе мы попытались реконструировать сакральные локусы этой территории. В Х в. Киев состоял из заселенного города – большой прибрежной части – Подола, небольшой сакрально-административной части – Детинца на Замковой горе и городского некрополя на Старокиевской горе В связи с активнім развитием нового города во времена княжения Владимира Святославича и его сына Ярослава Мудрого, жителям Подола, теперь уже христианам, пришлось искать другое место для захоронения своих покойников. Они вынуждены были находить на территории Подола участки свободные от массовой городской застройки. Отныне могильники начинают играть значительную роль в формировании городской структуры средневекового Киево-Подола. Ряд грунтовых могильников располагался на крайних точках заселения района, которые из-за заболоченности и угрозы наводнений считались малопригодными для жизни. Для определения таких могильников в структуре древнерусского Подола было предложено применить термин – “окраинные могильники”. Три таких могильника и одно отдельное захоронение удалось зафиксировать в юго-восточной части древнерусского Подола. Могильники, обнаруженные на ул. Набережно-Крещатицкой, 1-а и ул. Набережно-Крещатицкой, 9 относятся к самым ранним подольским могильникам, их активное функционирование приходится на XI в. Могильник, открытый в 2015 г. на Почтовой площади и захоронение женщины (ул. Петра Сагайдачного, 6-б) относятся к другому хронологическому периоду. Они датируются XII – первой половиной XIII в. Исследования последних лет показали, что достаточно большие территории на юго-восточной окраине древнерусского Подола были малопригодны для заселения и поэтому их часто использовали для устройства кладбищ.The article is devoted to sacred areas located in the south-eastern part of Old- Rus Podil district. This area has remained poorly investigated for a long time compared to other areas of this OldKyiv region. Archaeological researches of period 2007–2015 greatly expanded our understanding of the south-eastern part of old Podil. In this paper, we tried to reconstruct the sacred locuses of this territory. In the tenth century Kyiv consisted of a populated town – a large coastal area – Podil and of small sacral-administrative part – Detinets on Zamkova Hill and the necropolis on the Old Kiev Hill. Due to active development of a new city in the days of the reign of Vladimir son of Svyatoslav and his son Yaroslav the Wise, inhabitants of Podil, now Christians, have had to look for another place to bury their dead. They were forced to look for areas in the territory without mass urban development. Henceforth cemeteries are beginning to play a significant role in shaping the structure of the medieval town of Kyiv-Podil. Several cemeteries was located at the extreme points of the settlement area, which, due to waterlogging and flood threats were unsuitable for life. It was proposed to use the term to define such cemeteries in the structure of ancient Podil – “outlying cemeteries”. Three of these cemeteries and one single burial excavated in the south-eastern part of ancient Podil. Cemeteries found on the Naberezhno- Khreschatytska, 1-а str. and Naberezhno-Khreschatytska, 9 str. belong to the earliest Podol burial grounds, their active functioning on the XI century. The cemetery opened in 2015 at the Postal Square and burial of women (Petra Sagaydachnogo 6-в str.) belong to another chronological period. They date back to the XII – the first half of the XIII century. Recent studies have shown that a sufficiently large area in the south-eastern outskirts of OldRus Podil were unsuitable for settlement and so they are often used for a cemetery.