Харківська топоніміка: етапи декомунізації

Abstract

У статті автор проаналізувала практичне застосування Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» на прикладі перейменувань урбанонімів міста Харкова. Ретроспективно висвітлено трансформацію харківської топоніміки. Охарактеризовано основні масові перейменування міських вулиць, які відбулися у 1894 та 1936 роках. Встановлено, що головною метою перейменувань 1894 року стало упорядкування міської топонімічної мережі, позбавлення від численних повторів. Перейменування 1936 року були направлені на зміну міського культурного простору відповідно до більшовицької ідеології. Основна увага у статті приділена процесу декомунізації міської топоніміки Харкова протягом 2015-2016 років. Висвітлено участь громадянського суспільства у розробці проекту перейменувань та взаємодії з органами місцевого самоврядування й органами державної влади. Проаналізовано списки топонімічних змін, запропоновані органами місцевого самоврядування та Харківською обласною державною адміністрацією. Визначено загальні тенденції та підходи у топонімічній політиці органів місцевого самоврядування та Харківської обласної державної адміністрації. Встановлено основні джерела номінації урбанонімів, графічно подано їх кількісний склад. Рішенням сесії Харківської міської ради та розпорядженням міського голови Г. Кернеса було проведено перші два етапи декомунізації міської топоніміки. Аналіз масиву перейменованих урбанонімів виявив тенденцію до консервації наявного топонімічного ландшафту, що проявилось у низці псевдоперейменувань. Рішенням голови Харківської обласної державної адміністрації було завершено процес декомунізації. У цьому списку перейменувань очевидну перевагу мали імена сучасних героїв України, борців за українську державність у ХХ столітті, символічні назви.В статье автор проанализировала практическое применение Закона Украины «Об осуждении коммунистического и национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов в Украине и запрет пропаганды их символики» на примере переименований урбанонимов города Харькова. Ретроспективно показана трансформация харьковской топонимики. Охарактеризованы основные массовые переименования, которые состоялись в 1894 и 1936 годах. Установлено, что ключевым заданием переименований 1894 года было упорядочивание городской топонимической сети, ликвидация повторов. Переименования 1936 года были направлены изменения городского культурного пространства в соответствии с большевистской идеологией. Основное внимание в статье сосредоточено на процессе декоммунизации топонимики Харькова, которая происходила в 2015-2016 гг. Освещено участие гражданского общества в разработке проекта переименований, взаимодействие с органами местного самоуправления и органами государственной власти. Проанализирован список топонимических изменений, предложенный органами местного самоуправления и Харьковской областной государственной администрацией. Определены тенденции и подходы в топонимической политики органов местного самоуправления и областной администрации. Установлены основные источники номинации урбанонимов, графически представлен их количественный состав. Решением сессии Харьковского городского совета и распоряжением городского головы Г. Кернеса было проведено два этапа декоммунизации городской топонимики. Анализ массива переименованных урбанонимов выявил тенденцию к консервации существующего топонимического ландшафта, которая проявилась в ряде псевдопереименований. Решение главы областной государственной администрации завершило процесс декоммунизации. В этом списке переименований очевидное превосходство имели имена современных героев Украины, боров за независимость в ХХ веке, символические названия.In the article the author has analyzed a practical application of the Ukrainian Law “On Denouncing the Communist and the National-Socialist (Nazi) Totalitarian Regimes in Ukraine and Banning the Propaganda of their Symbols” on the example of Kharkiv-city urbanonims renaming. The transformation of Kharkiv toponymy was highlighted retrospectively. The main mass renaming of the city streets that had occurred in 1894 and 1936 were characterized. It was found that an urban place-network organizing and getting rid of numerous repetitions had become the main purpose of renaming in 1894. The renaming of 1936 aim was to change an urban cultural space in accordance with the Bolshevik ideology. The main attention in the article was given to the process of Kharkiv-city toponymy decommunization during 2015‒2016. Participation of civil society in the renaming project making as well as cooperation of local government with the state authorities was highlighted. Lists of toponymic changes proposed by local government and Kharkiv Regional State Administration were analyzed. The general trends and approaches in toponimic policy of local government and Kharkiv Regional State Administration were determined. There were founded the basic sources of urbanonims nomination and graphically represented their quantitative composition. The first two stages of the city toponym ydecommunization were conducted by the session decision of the Kharkiv City Council and the City Mayor H. Kernes order. Analysis of renamed urbanonims array showed a tendency to conservation of existing toponomic landscape. That was appeared in a number of pseudo-renaming. The process of decommunization was completed by the decision of the Head of Kharkiv Regional State Administration. Names of contemporary Ukraine heroes, fighters for Ukrainian statehood in the 20th century, and symbolic names had obvious advantage in this list of renaming.