Чоколівка як простір пам’яті: забуті шістдесятники в декораціях "радянської мрії"

Abstract

Чоколівка є унікальною частиною міського простору Києва. У другій половині 1950-х рр. вона зазнала активних трансформацій, перетворившись із рустикальної околиці на прогресивну частину Києва. Під час масового житлового будівництва тут з’явився перший в УРСР житловий масив. Зрештою Чоколівка стала втіленням «радянської мрії»: як для зовнішніх спостерігачів, коли через місцеві новобудови було прокладено екскурсійний маршрут для американських журналістів, так і для радянських громадян, які щиро раділи появі власної, окремої квартири. В одній із чоколівських «хрущовок» 1960 р. оселилися Іван і Леоніда Світличні, помешкання яких стало «епіцентром українського шістдесятництва». У середині 1960-х рр. на Чоколівці замешкав також Іван Дзюба. Для Віктора Могильного масове житлове будівництво, навпаки, обернулося безальтернативним переїздом. Для згаданих шістдесятників Чоколівка була місцем перебігу (не)нормального радянського повсякдення: зі щоденними походами в гастроном, з одного боку, та систематичними обшуками, арештами, з іншого. У статті розглянуто історію Чоколівки у сплетінні з особистими історіями шістдесятників та окреслено, якою мірою пам’ять про них втілено в просторі району.Chokolivka is a unique part of Kyiv urban space. In the second half of the 50s it underwent transformation as a result of which it turned from rustical outskirts into a progressive part of Kyiv. Due to massive construction of residential buildings the first housing estate in the Ukrainian SSR was established. Finally, Chokolivka lived up to “Soviet dream” in the external and internal imaginations. For external spectators, embodied by American journalists, a touristic route through the rayon was established, whereas Soviet citizens sincerely rejoiced at moving to detached housing. Ivan and Leonida Svitlichni moved to one of newly-built houses in 1960. Their place became an “epicentre of Ukrainian Sixtiers”. In mid-60s Ivan Dziuba resided here. Viktor Mohylnyi found himself on the opposite side of the spectrum – massive construction of residential buildings expelled him from his house. Chokolivka served as a space of (ab)normal Soviet everyday life for those mentioned above. Daily groceries in gastronom intertwined with systematic ransacks and detentions. The paper lays out the history of Chokolivka and the stories of the Sixtiers within it. The paper further describes the (non) rememberance of Sixtiers layer of rayon’s history.