"Кейс Булгакова": The can(n)on and the context

Abstract

Постать письменника Міхаїла Булгакова в українському суспільстві є контроверсійною. Діапазон ставлення спільноти до автора містить на одному краї максимальне захоплення його літературною творчістю та роллю в історії літератури Росії, Радянського Союзу та України в їхній нероздільній сукупності. На іншому краї — потужна критика його визначної ролі саме для української літератури і культури, адже автор ніколи не позиціонував себе саме як український письменник (навіть як «письменник з України»), і, відповідно, проблематичність його зв’язку з українським контекстом та присутністю в українському літературному каноні. Дискусії довкола питання збереження та пропагування його літературної спадщини особливо гостро розгорнулися після анексії Криму 2014 року, а після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році відновилися з високим ступенем прояву в публічному та фаховому дискурсі. Гостроту питанню надає деколонізацій ний процес, який розгортається в країні. Відповідно, Булгаков, як письменник, який тримався цінностей імперії і виразно їх репрезентував у власній творчості, став предметом палких дискусій довкола питання щодо форм його подальшої присутності в сучасній українській культурі. «Кейс Булгакова» чудово надається для препарування і аналізу процесу змін символічного ландшафт і публічних просторів українських міст зараз. Іншими словами, ми проаналізуємо що (не) впливає на практики і «концептуалізації» надання чи позбавлення або ж знов надання статусу історичного спадку (пор. heritagization — de-heritagization — re-heritagization1 [Harrison, R. (2013). Heritage: Critical Approaches. Routledge.] (Harrison, 2013)) у перспективі деколонізаційних процесів в теперішній Україні, та як ми розуміємо і пояснюємо собі ці процеси. В рамках цієї статті ми плануємо розглянути як імперська уявність формувала «Київський міф» і образ Києва, до створення якого долучився Булгаков і який він так заповзято ретранслював у своїх текстах? Також розглянемо, з чого постав образ Києва у його текстах та спробуємо з’ясувати, звідки взявся «міф Булгакова» та яку роль він відіграє у формуванні історичного/культурного спадку сьогодні, коли процеси деколонізації набирають обертів. І нарешті проаналізуємо можливі способи роботи з дуже відмінними групами об’єктів — пам’ятниками/монументами та будинками/пам’ятками і процесами надання/позбавлення їх статусу історичного/культурного спадку — тобто конструювання масиву історичної/культурної пам’яті в сучасній Україні.The figure of Mikhail Bulgakov remains highly controversial in contemporary Ukraine. The spectrum of attitudes towards this author spans from extreme admiration for his literary contributions and his role in the literary history of Russia, the Soviet Union, and Ukraine collectively, to strong criticism regarding his significance specifically for Ukrainian literature and culture. Bulgakov never positioned himself as a Ukrainian writer (not even as a «writer from Ukraine»), thus his connection to the Ukrainian context and his place in the Ukrainian literary canon are highly problematic. Discussions about the appropriateness of preserving and promoting his literary legacy gained momentum after the annexation of Crimea in 2014 and resurfaced with renewed intensity following Russia’s full-scale invasion of Ukraine in 2022. This has sparked heated debates in both public and professional discourse. The issue is further intensified by the decolonization process currently unfolding in the country. Consequently, Bulgakov, as a writer who embraced and clearly represented imperial values in his work, has become the focal point of passionate discussions regarding his continued presence in contemporary Ukrainian culture. «The Bulgakov case» appears to be perfectly tailored for analyzing the changes in Ukrainian cities' symbolic landscape and public spaces today. This paper explores how decolonization affects current practices and «conceptualizations» of heritagization, de-heritagization, and re-heritagization (Harrison, 2013), and how these processes are approached on both institutional and popular levels. Starting with an analysis of how imperial imagery emerged and shaped the «Kyiv myth» and the overall image of Kyiv, to which Bulgakov contributed and which he zealously retransmitted, the paper will examine the role the «Bulgakov myth» still plays in heritagization as decolonization processes gain momentum. Finally, we will analyze possible ways of working with different groups of objects — monuments, and buildings — as part of the heritagization process, i.e., constructing a body of historical and cultural memory in contemporary Ukraine.