Синкретичний характер поетики ліричної прози

Abstract

У статті йдеться про своєрідність метажанру ліричної прози, зокрема, акцентується увага на особливостях її поетики. Прозова форма диктує власні вимоги до підбору художньо-образних засобів, що мають відповідати ліричній семантичній організації метажанру. Задля увиразнення образності, а також притаманного ліричній прозі сугестивного впливу на читача, письменники активно залучають суміжні види мистецтва. Автор акцентує увагу на значенні імпресіонізму та експресіонізму для розвитку образної структури ліричної прози.

В статье идет речь о своеобразии метажанра лирической прозы, в частности, акцентируется внимание на особенностях ее поэтики. Прозаическая форма диктует собственные требования к подбору художественно-образных средств, которая должна отвечать лирической семантической организации метажанра. Для большей выразительности образности, а также присущего лирической прозе суггестивного влияния на читателя, писатели активно привлекают смежные виды искусства. Автор акцентирует внимание на значении импрессионизма и экспрессионизма для развития образной структуры лирической прозы.

The article is about an originality of a metagenre of lyrical prose, in particular, author focuses on features of its poetics. The prosaic form dictates own requirements to selection of means of figurative which should answer the lyrical semantic organization of this metagenre. For better expressiveness of figurativeness, and also suggestive influence inherent in lyrical prose, writers actively involve adjacent art forms. The author focuses attention on value of impressionism and expressionism for development of figurative structure of lyrical prose.